Що відповів штучний розум на запитання волинської журналістки: «Коли закінчиться війна в Україні?»

02 серпня 2025 р. 09:43

02 серпня 2025 р. 09:43

«Навіть у разі припинення активних бойових дій повне врегулювання може зайняти роки», – не обнадіяв мене ШІ.

Чим переймалася і з чого дивувалася упродовж останнього часу редакторка відділу інформації газети «Волинь» Леся ВЛАШИНЕЦЬ

…коли розум і серце відмовляються сприйняти поспішність дружини Героя

Брат моєї знайомої з Кривого Рогу у свої 38 років ладен був прихилити небо зі зорями шестилітньому синові та носити на руках кохану дружину, але пішов у ЗСУ. Андрій (ім’я змінено за бажанням Світлани) після кількох місяців навчання минулоріч у лютому став воїном на Харківському напрямку. Не нарікав на солдатське життя, не лякав рідних розповідями про дні та ночі під ворожим вогнем, не просив передач і посилок, мовляв, найпотрібніше – є. Найрідніші відчували: жив від обстрілу до обстрілу, від бою до бою, щоб бодай кілька хвилин почути в телефоні їхній голос.

Дуже тішився звісткою про кількаденну відпустку після чергового «нуля», та звідти так і не повернувся… Побратими не таїли: шанс вижити під одним із мінометних шквалів був мізерним, та все ж радили жити вірою.

Надія померла разом із світлиною, на якій видно Андрієве обличчя – присипане землею, чорне від дотику смерті. Фотографію зробив дрон, а тіло родині обіцяли віддати, тільки-но буде можливість забрати його з-під обстрілів.

З того дня горя минуло сім місяців. Андрій так і лежить там, де загинув, не похоронений з молитвою, без своєї гідної останньої дороги у Вічність. Десь між святим Небом і землею, мабуть, витає його стомлена душа, чекаючи відпущення гріхів і могили на батьківщині. Та, як на мене, є ще страшніше, ніж її невидимі людям митарства.

У розпачі Андрієва дружина вирішила виїхати за кордон. Із сином, звісно. В одному з переселенських таборів познайомилася з чоловіком. Словом, чи то з розпачу, чи з ницості горювала вдова Героя недовго – і вже носить під серцем дитину від іншого.
«Не суди й не будеш судимим», – казав Ісус у Своїй Нагірній проповіді. Не боюся бути судимою. Розумію, що молода вдова не має ходити в чорній хустині довіку, але розум і серце відмовляються сприйняти таку поспішність дружини Героя. Болить до сліз, що війна руйнує не лише наші міста та села, а й навіть на відстані розстрілює розлукою сотні раніше щасливих сімей. Не знаю, як зарадити 42-річній Світлані, яка тепер не знає, чи ще коли побачить свого шестилітнього племінника-напівсироту (про якого дбала від народження, оскільки не мала своїх дітей) після нового одруження його мами.

«Хочеться від болю кричати на цілий світ, аби всі люди пройнялися моїм безпросвітним горем та зрозуміли: щастя кожної людини та країни може згаснути в одну мить назавжди, якщо в дім приходить війна…», – сльози не дають жінці говорити.

…чи зруйнуємо ми себе, як людей, розучившись думати?

Нинішнє покоління, мабуть, із найцікавішого змістовного сну не матиме бажання зрозуміти, що життя, скажімо, без мобільних телефонів, ноутбуків та комп’ютерів, теж було захоплюючим та веселим. Не я одна, мабуть, ностальгую, пригадуючи довгі черги дітей і дорослих за книгами в шкільній та районній книгозбірнях, обличчя студентів у наукових бібліотеках, зосереджені на чтиві та конспектах. І за листами в поштових конвертах, вітаннями на барвистих паперових листівках теж трохи сумно, як і за емоціями, що їх здатні викликати не скупі sms-повідомлення або передбачені на всі випадки життя десятки смайлів. Звісно, в міру зайнятості усвідомлюю вагомість та можливість кожної хвилини та із задоволенням користуюся всіма благами інформаційних технологій, котрі щедро пропонують їх розробники.

Неабиякою вершиною галузі досліджень в області інформатики став ШІ – штучний інтелект, «висхідний» розвиток якого базується на раніших досягненнях в усіх сферах людської діяльності, і якому провідні науковці світу, мовлячи людською фразою, пропонують воістину зіркове майбутнє.

Чи то з розпачу, чи з ницості горювала вдова Героя недовго – і вже носить під серцем дитину від іншого.

Американський винахідник, футуролог Рей Курцвейл прогнозує, що розвиток штучного інтелекту досягне людського рівня рівно через 20 років, а ось за версією мільярдера та інвестора Ілона Маска, цей «зліт» мав би статися вже цьогоріч.

«Мить у майбутній історії, коли ШІ перевершить людський розум, називають «технологічною сингулярністю». Що станеться після неї, неможливо передбачити, оскільки людство ще ніколи не мало справи з чимось набагато розумнішим і потужнішим за людський мозок», – читаю прогнози у Вікіпедії.

Чи зруйнуємо ми себе, як людей, і без війни, розучившись думати, вчитися, запам’ятовувати, аналізувати, резюмувати, покладаючись на ШІ, чи, врешті, людству доведеться мати справу з горем від розуму? А, може, кожен стане інтелектуалом, – покаже час.

…що головного для нас – не знає і суперкомп’ютер

А тим часом в одній із гарних новин на сайті газети «Волинь» ішлося про те, що троє випускників Володимир-Волинського ліцею імені Олександра Цинкаловського Дарина Калитюк і Софія Оксентюк та учень ліцею №5 імені Анатолія Кореневського Володимир Антонюк склали НМТ на 200 балів. Дарина «блиснула» знаннями з англійської мови та історії України, Софія – англійської, Володимир – української.

Респект – ШІ, який за лічені секунди відповів мені, що «за результатами (НМТ) 2025 року, 2414 випускників отримали максимальний результат у 200 балів хоча б з одного предмета. З них 250 учасників здобули 200 балів із двох предметів, 31 учасник – із трьох предметів, а троє – із чотирьох предметів. Найбільше 200-бальників було з математики (1163 особи), англійської мови (765 осіб) та української мови (658 осіб)».

Така статистика, звісно, радує неймовірно. Водночас сумую зі ШІ (якщо він здатен сумувати), бо в іншій новині від dev.ua за 17 липня цього року журналісти констатували зі слів українських дослідників: «Популярні моделі ШІ не зможуть скласти ЗНО. Жодна не набрала 70 % правильних відповідей. Найкращий результат – 67,5% – у Gemini Pro, Claude 3.5 – 64,3%, Qwen2VL – 51,2%, GPT4o – 47 %... Помилки найчастіше траплялися у складних візуально-текстових завданнях: моделі не розпізнавали українські слова на зображеннях, плутали одиниці виміру, ігнорували частину формулювання…», – йшлося в цьому повідомленні.

Цікавлюся в ШІ, коли настане мир у нашій країні? І дізнаюся: «Ніхто не може точно передбачити, коли закінчиться війна в Україні. Найпоширеніший прогноз вказує на кінець 2025 року як можливий термін завершення активних бойових дій, але це залежить від багатьох змінних. Оптимістичні сценарії пов’язані з посиленням підтримки України та економічним тиском на росію, тоді як песимістичні передбачають триваліший конфлікт або його «замороження». Важливо, що навіть у разі припинення активних бойових дій повне врегулювання може зайняти роки, а питання повернення всіх окупованих територій залишається відкритим».

До оцінки за цю аналітику нехай кожен додумається сам. Як на мене, то вірити завжди та всюди варто найперше в свою, людську мудрість!

Волинські