«Нічого, крім міфів, туберкульоз подолати не заважає», – волинська лікарка Наталія Чурсіна

02 серпня 2025 р. 19:18

02 серпня 2025 р. 19:18

«Туберкульоз – це не про мене» . Так думає більшість. Навіть ті, хто відкрив цей матеріал.

Чи дійсно є абсолютно убезпечені від інфікування чи захворювання люди? І чому навіть коли створені можливості для ранньої діагностики та відносно швидкого й безплатного для пацієнтів лікування, недугу не подолано. Про стереотипи, міфи та реалії Волині щодо туберкульозу – у розмові Район.Медицина з Наталією Чурсіною, медичною директоркою з амбулаторно-поліклінічної роботи Волинської обласної інфекційної лікарні.

* * *

Загальна статистична картина захворюваності на туберкульоз на Волині, порівняно з минулим роком, не змінилася кардинально. За шість місяців 2025-го в області виявили 203 людини з активною формою туберкульозу, у 189 з них – саме туберкульоз легень. 171 людина дізналася про діагноз, бо проходила профогляд. Серед недужих – 17 дітей і підлітків. За ці пів року туберкульоз став причиною смерті 37 хворих на нього.

Проте хоча цифри виявлення хворих на туберкульоз залишаються на приблизно тому ж рівні, що й у 2024-му, Наталія Чурсіна каже: саме вони свідчать про недовиявлення хворих. І на це є кілька причин.

– Як і раніше, залишається низьким рівень звернення за медичною допомогою у випадку найменших симптомів, що можуть свідчити про недугу. Але зараз на це ще й впливають мобілізаційні процеси. Адже якщо врахувати, що статистично на туберкульоз хворіють більш чоловіки, то ті, хто переховується від служби у війську, до лікаря точно не підуть. На загальну картину впливає і відсутність офіційного працевлаштування людей: якщо не оформлені, то не потрібно оформлювати медичну книжку, а отже – і проходити комплексне обстеженні у медзакладі.

При цьому не забуваймо, що туберкульоз – це захворювання, яке тривало і повільно прогресує, а люди довго не звертають увагу на своє здоров’я. Думають, що вони кашляють від цигарок, у них хронічний бронхіт чи інші недуги, що мають схожі симптоми. Або мають діагностовані інші захворювання й ознак туберкульозу вже не помічають.

Туберкульоз – це інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (бактеріями комплексу Mycobacterium tuberculosis). Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але хвороба може вражати й інші органи та системи організму (наприклад, нирки, хребет чи мозок), крім волосся та нігтів.

А взагалі у більшості людей є таке хибне стійке переконання, що на туберкульоз вони не можуть захворіти, бо «не можуть – і все!». За цим – задавнені, вкорінені побутові стереотипи. Як варіант: «Живу в селі, в мене гарне повітря, мої всі здорові, в мене все своє з власного господарства, їм натуральні продукти, плюс до того навіть не вживаю алкоголь». Або: «Я працюю на престижній роботі, у мене гарна заробітна плата, сиджу в кабінеті за комп’ютером, на офіс і з нього добираюся на власній машині – то звідки взятись туберкульозу?»

– З огляду на озвучене вами, припущу, що звертаються за допомогою далеко не на ранніх стадіях хвороби.

– Так. Тож найсумніше те, що ми маємо виявляти хворобу на дуже ранніх стадіях і для того є всі можливості. Найперше – в абсолютно безперешкодному доступі скринінгова онлайн-анкета для виявлення туберкульозу , яка містить 13 питань, на які реально відповісти за кілька хвилин.

Скринінг (від англійського «screening» – відбір, сортування) – це процес, спрямований на виявлення певного захворювання або стану у великої групи людей, які на вигляд здорові, з метою ранньої діагностики та лікування. У медицині скринінг часто використовується для виявлення захворювань на ранніх стадіях, коли симптоми ще відсутні, що може значно покращити прогноз.

Люди, у яких скринінг покаже високий чи середній ризик, мусять пройти обов’язкове обстеження в сімейного лікаря. І, на жаль, знову через різні стереотипи цього не роблять. Хоча це безкоштовно, швидко і безболісно.

Найперше здається мокротиння. Якщо результат аналізу не показує наявність туберкульозу, а турбують ті ж симптоми, які є ознаками недуги, то робиться ще рентгенографія легень. І вже за результатами цих досліджень у більшості випадків або виключаємо хворобу, або підтверджуємо.

Виявлення на ранніх стадіях – це коли діагноз ставиться швидко, якісно і, головне, без втрати працездатності. Проте мушу констатувати – таких випадків насправді все ще недостатньо.

Люди звертаються зазвичай тоді, коли вони вже втратили 20-30 кілограмів ваги, коли вони не можуть рухатися, коли в них кровохаркання, коли вони викликають «швидку» і та завозить їх у лікарню, де вже виявляють туберкульоз. Тобто це пацієнти, які фактично втратили спроможність працювати. Звичайно, що лікування такої людини – стаціонарне, затратне для держави у грошовому еквіваленті та важке для пацієнта, бо в організму недостатньо ресурсів для відновлення.

А ще дуже погано, що за цей час людина, швидше за все, уже інфікувала чи заразила своїх близьких.

– Інфікувала і заразила – це різні поняття?

– Так, правильно підмітили. Бо захворювання – це активний туберкульоз. Хвора на туберкульоз людина має вже зміни у легенях, збудник знаходять в аналізі мокротиння чи інших рідин.

Інфікування – це не захворювання, це відповідь організму на потрапляння туберкульозної інфекції. Мовою термінів – латентна туберкульозна інфекція. Людина з нею має дуже високий ризик захворіти на туберкульоз у найближчі п’ять років.

Для того, щоб знизити захворюваність, нам треба виявляти не тільки тих, хто хворіє на активний туберкульоз, а й людей із латентною туберкульозною інфекцією для того, щоб ми могли провести їм профілактичне лікування і дати можливість організму побороти цю інфекцію до того, як вона зможе викликати захворювання.

– Розберімо конкретний приклад. Мене. На що я маю звернути увагу, щоб іти на обстеження на туберкульоз до сімейного лікаря? Вихідні дані: серед близького оточення хворих немає (або я не знаю про них), симптоми не турбують, проте робота передбачає контакти з великою кількістю людей.

– Найперше треба визначитися, чи ви належите до групи ризику людей, які можуть захворіти на туберкульоз. Вони чітко виписані,є великий перелік на 23 групи .

Основні з них: контактні, а також – з порушеним імунітетом, хворі на цукровий діабет або перенесли пневмонію, мають бронхо-легеневі захворювання, проходять гемодіаліз та інші.

Також треба враховувати фактори, які зараховуються до стресових. Наприклад, ризик вищий у внутрішньо переміщених або мешканців гуртожитків.

Ви аналізуєте цей перелік. Бачите, що до жодного пункту не належите. Скринінгова анкета є від’ємною (тобто немає двох позитивних відповідей). Проходите профілактичний огляд у сімейного лікаря регулярно.Отож, хвороби немає. Але все ж вирішуєте перевіритися на наявність латентної туберкульозної інфекції.

Тут знову є чотири основні групи ризику, які щорічно обов’язково мусять бути обстежені: контактні, ВІЛ-інфіковані, з порушеним імунітетом, гемодіалозом, ті, яким передує трансплантація, люди з сілікозом (захворювання людини, яке спричинює шахтний пил, що містить вільний діоксид силіцію, при тривалому його вдиханні).

Враховуючи, що ви журналістка, маєте часті відрядження і контактуєте з великою кількістю людей багато років, яких не знаєте, то перевіритися на латентну форму – треба.

– Як і де?

– Це можна зробити двома методами. Перший – проведення реакції Манту. Ми її всі знаємо і дуже величезною помилкою є стереотип, що вона тільки для дітей. Проба робиться і дорослим. Якщо вона буде позитивною, і ви ніколи не проходили профілактичне лікування, то бажано його пройти хоча б один раз.

Другий варіант, який може діагностувати латентну туберкульозну інфекцію, – відносно новий у нашому суспільстві. Це квантифероновий тест. Для тих перелічених вище чотирьох груп ризику він безкоштовний.

Періодично ми отримуємо його. Закуповує Центр громадського здоров’я МОЗ України. Проводить тестування обласний центр контролю і профілактики хвороб на своїй базі. Забір крові та її довіз до ЦКПХ роблять сімейні лікарі.

Цей тест є і в приватних клініках, але там він платний. Натомість ми подіваємось, що в нас розшириться можливість безкоштовного проведення. Очікуємо постачань квантиферонового тесту для усіх груп ризику.

– Війна вносить корективи в усі сфери життя. Мобілізація та проходження військово-лікарської комісії – це тисячі і тисячі людей. Чи виявляють хворобу в тих, кого забирають на службу?

– Під час мобілізації виявлення туберкульозу у чоловіків є звичною практикою. Є випадки захворювання і серед військовослужбовців. Їх лікування має свої обмежені законодавством особливості. Військовослужбовці перебувають на стаціонарному лікуванні, допоки не буде проведено ВЛК. Далі – амбулаторно або в частині, або за місцем проживання. Це залежить від форми, різновиду і тривалості лікування та розповсюдженості процесу. Статистику не маю права називати. Є пацієнти, яким виявили туберкульоз вже під час несення служби.

Якщо чоловік – не військовослужбовець, то більшість випадків лікуємо амбулаторно.

– Власне лікування: що нового для пацієнтів пропонує медицина?

– У нас є якісні гарні новітні схеми лікування: чутливого туберкульозу на чотири місяці (раніше – 6-9 місяців), стійкого – від 6 до 9 місяців (було до 24 місяців). Тобто це величезний прорив для нас і можливість дуже швидко зупинити розповсюдження інфекції та передачу інфекції іншим людям.

Через два тижні якісного контрольованого правильного лікування пацієнт перестає бути заразним. І це той основний меседж, який ми маємо донести до населення. Бо, на жаль, зберігається досі упередженість до людей, яким діагностували туберкульоз. Є стигма, що вони заразні не те що до часу, поки не вилікуються, не закінчить курсу, а й навіть після нього. Бо, мовляв, «де той туберкульоз дінеться!» Діагноз стає ніби ярликом, тавром, яке ходить за людиною.

Мені важливо, щоб люди зрозуміли – є тести скрізь. Мережа лабораторій покриває всю Волинську область. І це генетичний тест на туберкульоз GeneXpert. За 2-4 години буде результат. На його основі призначається лікування саме тієї форми туберкульозу, на яку хворий пацієнт. Це дослідження дозволяє дуже швидко запобігти передачі інфекції від людини до людини і зупинити інфекцію.

– Якщо ми говоримо, наприклад, про Волинь, то тут інтенсивно проводилася просвітницька робота, цільовою аудиторією якої були всі мешканці краю. Ви по тих пацієнтах, які до вас звертаються, по їхніх рідних чи оточенню помітили її результати? Наприклад, більше розуміння хвороби через знання про неї, зменшення стигматизації?

– Так, я бачу такі позитивні зрушення, бо люди нарешті почали більш дбати про своє здоров’я. Вони нарешті зрозуміли, що нічого немає складного у тестуванні та здачі аналізів. Разом із тим, для більшості людей захворювання все одно лишається шоком. Щоб пацієнтам допомогти впоратися з ним, фтизіатри проводять кризові консультування, коли виставляють туберкульоз. У цю роботу включені і соціальні працівники, і сімейні лікарі.

А щодо стигматизації, то мені важливо, щоб вона зменшилася серед медиків. Ми врешті пробили броню. Сімейні лікарі, медичні сестри, соціальні працівники пройшли навчання, стали значно обізнаніші, розуміють, як лікувати, які є механізми отримання препаратів, де вони можуть самі впоратися, а де треба консультування з фризіатром.

Найголовніше, щоб у вершині кута з подолання недуги ми поставили людину, її бажання, її пріоритети. Найперше запитання після діагнозу: як саме цьому пацієнту чи цій пацієнтці краще отримувати лікування? Стаціонарне? Чи амбулаторне? У кого? Контроль – через сімейного лікаря чи соціального працівника? Яким способом: очно, тобто хтось має прийти щодня, з допомогою відео чи лише телефонного дзвінка, щоб дізнатися, чи не забула людина випити ліки і як себе почуває?

Варіантів насправді багато. Оцінюємо кожен конкретний випадок з точки зору, що зручно пацієнтам і чи достатньо цього для одужання.

Тому констатую: зрушення значні є. Але охоплення ними населення, щоб виявляти та лікувати, ще недостатнє.

– У розмовах з лікарями вони завжди наголошують: краще запобігати, ніж лікувати. То зупинімося ще й на цьому: які рекомендації дорослим, які дітям, наскільки важливі щеплення?

– Рекомендації для дорослих ми проговорили. Це звернення для виявлення і лікування латентної туберкульозної інфекції. І це, ще раз наголошу, скринінг-анкетування займає одну хвилину, а діагностика і лікування є безплатними. Чим раніше діагностуємо, тим швидше і простіше вилікувати людину.

А от те, що стосується дітей, то є велика проблема. У нас без БЦЖ-щеплень справді багато дітей різних вікових категорій з різних причин. Це і релігійні переконання, і відмови батьків (які бояться препарату та кажуть, що хочуть виростити здорову дитину, але насправді шкодять їй ще у пологовому), і перебої у попередніх роках із наявністю вакцини, через що частина дітей просто випала з процесу в той період, коли це було потрібно, тобто на 3-5 день після народження.

Зараз через це величезне навантаження на сімейних лікарів, бо вони мають відслідкувати саме ці категорії пацієнтів, знайти їх, налагодити контакт, обстежити і дитину, й оточення. Чим старша дитина, тим більша кількість контактів у неї. Відповідно, тим більша можливість заразитися туберкульозом.

Тому я закликаю батьків невакцинованих дітей обов’язково звернутися до сімейного лікаря, пройти всі обстеження як сину чи доньці, так і родичам. Якщо все у всіх добре, зробити щеплення для того, щоб у дитини виробився імунітет.

На жаль, вакцина БЦЖ на 100% не захищає від туберкульозу. Але введення ослаблених штамів мікобактерій дає змогу організму виробити якісний імунітет. Тоді це не призведе до функціональних порушення чи навіть смерті, навіть якщо дитина стикається з цією інфекцією та має розвиток хвороби.

– З розмови висновок такий: все від діагностики до лікування (абсолютно безплатного) у медиків є. Проте недостатньо інформування. Для нього треба загальна залученість. Ви точно ознайомлені з практиками тих країн, які найуспішніше долали туберкульоз. То чого нам бракує вже не у плані коштів, а в плані просвітницьких ініціатив?

– Знаєте, нам на сьогодні взагалі нічого не бракує, щоб правильно та якісно інформувати людей. От абсолютно нічого. Але треба розуміння і бажання. Бо міфи про туберкульоз дуже живучі у головах людей. На противагу – безліч інформації на різних сайтах , зокрема профільних (МОЗ, ЦГЗ і т.п.), наочність. Треба лише бажання ознайомлюватися і поширювати знання, доказову медицину.

Я пригадую, як проводила такі навчання для вчителів та медперсоналу шкіл. І, чесно кажучи, була дуже здивована низькою обізнаністю щодо туберкульозу саме медичних сестер у навчальних закладах. Тобто ті люди, які повинні нести цю інформацію в середовище дітей і батьків, мають дуже застарілі знання про хворобу. Відповідно, вони не справляються із завданнями.

Читати також: До боротьби з туберкульозом на Волині залучили локальні медіа та спільноти громад

Також дуже помітне небажання влади у громадах приділяти увагу проблемі подолання туберкульозу. Бо саме представники місцевого самоврядування в абсолютно кожній громаді знають своїх мешканців. Вони бачать цих людей чи не щодня, можуть прослідкувати, чи хтось худне, чи кашляє, чи зловживає, чи має імуносупресивні захворювання, чи вже разів зо п’ять перехворів на пневмонію. Це все – причина обстежитися на туберкульоз. І якщо немає розуміння, а є байдужість одне до одного чи небажання бачити проблему, ігнорувати її, то є поширення недуги, пізні звернення та летальні випадки.

Що стосується інформування щодо туберкульозу, то заходи є, вони регулярні. Ми завжди готові до нової співпраці з будь-ким, хто хоче отримати знання. Проговоримо усе для будь-яких категорій людей із громад із залученням медичного персоналу. Але наразі таких ініціатив не дуже багато. У нас є бажання дати знання, але попиту на них знизу не відчувається.

Волинські