вологість:
тиск:
вітер:
У сусідньому вагоні. Історія на вечір
02 серпня 2025 р. 20:49
02 серпня 2025 р. 20:49
Хлопчик, ковтаючи сльози, згадує про татів лист…
Щоліта мама з татом відвозили малого сина до бабусі в село. Час ішов, хлопчик ріс. І якось він уперся: – Та я вже не дитина! Що ви до мене відноситеся, як до немовляти? Сам доїду до бабусі, без ваших супроводів!
Батьки переглянулися, ще трохи побурчали, але погодилися.
Ось стоять на пероні: мама витирає очі, тато намагається виглядати серйозно. Дають поради, а малий зітхає:
– Ну скільки можна? Та я ж усе пам’ятаю!
І тоді батько схилився і тихо сказав:
– Якщо раптом стане сумно, тривожно чи страшно – тримай… – і поклав щось у кишеню куртки сина.
Потяг рушив. Хлопець сидить біля вікна, дивиться на поля й ліси, що миготять за вікном. Спершу йому цікаво. Але згодом у вагоні стає шумно, метушливо, незнайомі обличчя, хтось бурчить, хтось дивиться криво, провідниця зробила зауваження...
І раптом малий наче стиснувся всередині.
Не лише в дорозі, а й у житті ми мусимо відпустити дітей, дати їм простір, довіру, крила. Але завжди бути поряд.
Йому стає не по собі. А потім – і зовсім страшно.
Він згортається калачиком на сидінні, ковтає сльози, і тут – згадує про татів лист.
Шукає тремтячою рукою в кишені. Дістає зім’ятий папірець. Розгортає. А там прості слова: «Сину, я в сусідньому вагоні…».
І отак – не лише в дорозі, а й у житті: ми мусимо відпустити дітей, дати їм простір, довіру, крила. Але завжди бути поряд. У «сусідньому вагоні…». Без зайвого втручання, та з безмежною готовністю прийти на допомогу.
Бути поруч. Поки живемо.
Джерело: www.volyn.com.ua
Новини рубріки
У Ковелі на роботу шукають оператора котельні
02 серпня 2025 р. 22:32
Ідеальне для риболовлі: розповіли про мальовниче озеро на Волині
02 серпня 2025 р. 22:06
