Планував привітати з днем народження дружину, а замість вітань рідні отримали звістку про загибель: спогади про Героя з Волині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Планував привітати з днем народження дружину, а замість вітань рідні отримали звістку про загибель: спогади про Героя з Волині

19 серпня 2025 р. 19:52

19 серпня 2025 р. 19:52

У результаті танкового обстрілу позицій ЗСУ в Луганської області загинув молодший сержант Володимир Клекочко, 52-річний житель села Погулянка Колківської громади.

Спогадами про Героя поділилося видання Нова доба .

Дізнавшись про повномасштабне вторгнення росіян, Володимир відразу склав валізу і сказав дружині: «Я їду до військкомату». Олена не переконувала, розуміючи, що відмовляти його немає сенсу. А що таке чекати чоловіка із війни вона вже знала: у 2014 році Володимир був мобілізований одним із перших. Їхній донечці тоді був лише рік, догляду потребувала і старенька мама Володі. Майже два роки жінка жила звісточками зі сходу.

Повернувшись, Володимир звикав до мирного життя, неоголошена війна давала про себе взнаки. Віддавався праці на землі, тримали велике господарство. Тракторця не купував, мав коней, ними й обробляв поля, придбавши необхідний сільськогосподарський інвентар. Запрігши коника, вирушали з дружиною та донькою по чорниці, частенько вибирався до лісу по гриби, відпочиваючи там душею.

І ось знову війна, для нього – нещадна боротьба із ненависним ворогом, для неї – виснажливе очікування, щоденні молитви, радість почути: «Живий-здоровий!». Володимир дзвонив часто, телефонував і до сина та доньки від першого шлюбу, пишався, що вже має двох онуків.

Три тижні цьогоріч у березні після операції перебував дома. Натішився дев’ятирічною Настусею – і знову на передову.

«Поруч із Володимиром воював і мій брат В’ячеслав, вони мали змогу бачитися, – розповідає Олена. – Ще один рідний брат теж боровся із окупантами, нині він комісований після поранення».

Другого липня у жінки було день народження. Володимир хотів приїхати у відпустку, проте не вийшло. Передзвонив першого числа: «Зі мною не буде зв’язку, вже вибачай, пізніше привітаю. Передавай всім привіт, поцілуй за мене Настусю. Бережіть себе». Слова вітання від чоловіка Олена так і не почула. Замість них наступного дня надійшла звістка про загибель Володимира…

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Захисника. Нині у Небеснім легіоні Він захищатиме рідну землю. Невимовно важкою ціною виборюються свобода і незалежність України, пам’ятаймо про це.

Вічна слава та пам’ять кожному Герою, який віддав своє життя за усіх нас!

Олена БИЧКОВА