У Рожищі родині загиблого захисника Артема Тюрина передали орден від президента

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Рожищі родині загиблого захисника Артема Тюрина передали орден від президента

24 серпня 2025 р. 21:15

24 серпня 2025 р. 21:15

Святославу Тюрину вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня, яким посмертно нагородили його брата, солдата Артема Тюрина . Відзнаку підписав президент України Володимир Зеленський .

Нагороду передали у День Державного Прапора України, 23 серпня, повідомили на сайті Рожищенської міської ради.

Артем Тюрин (позивний «Ромео») був кулеметником 111 окремої бригади територіальної оборони. Народився 25 січня 2001 року в селі Потіївка Житомирської області. Жив і працював у Козятині , а у 23 роки за власним бажанням підписав контракт на службу в ЗСУ.

16 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області, Артем загинув від осколкового поранення, несумісного з життям. Йому було лише 23 роки. Захисника поховали в селі Корсині .

За особисту мужність і самовіддане виконання військового обов’язку, відповідно до указу президента №150/2025 від 26 лютого 2025 року, солдата Артема Тюрина нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

«Він був чудовим – веселим, щирим, завжди говорив: «Прорвемось, все чітко буде». Пішов добровольцем, бо бачив ситуацію і казав: «Хто, як не ми». Завжди був героїчним, завжди першим: «Ай, давай, зроблю, давай я вирішу». Для мене він був меншим, єдиним братом. Щоразу, коли приїжджаю в село або бачу його на стендах у Рожищі , – згадую. Коли відбувається хвилина мовчання, знову згадую. Герої не вмирають, правда? Завдяки одному життю починається інше.

Поховали брата у Корсинях, а не на Житомирщині, бо я живу тут уже дев’ять років, звідси моя дружина. Тому хотів, щоб брат був поруч. Йому тут завжди було добре. Коли Артем приїхав сюди, то через пів року зустрів частинку своєї долі – Христину . Вона й досі приходить на могилу і дбає про порядок», – розповів брат загиблого Святослав Тюрин.