Найкраще знають як упіймати рибку – «Локачинські рибалки»!

31 серпня 2025 р. 13:05

31 серпня 2025 р. 13:05

Переможець Сергій Марчук із синочком радіє несподівано спійманому коропу.

У Малинівці на Рожищенщині відбувся фінал ветеранського риболовного турніру Волині

Того ранку, після безсонної ночі, коли Луцьк здригався від вибухів внаслідок чергової ворожої атаки, незламні українці після закінчення тривоги  поверталися до звичного ритму і продовжували жити попри все. У селі Малинівка на території рекреаційного комплексу «Хата рибака» біля ставків було людно. Тут зібралися ветерани війни, щоб позмагатися у фінальному обласному етапі риболовного турніру.

З усіх куточків Волині з’їхалися кращі умільці вудити рибу – переможці районних змагань. 36 учасників, які утворили 18 команд – позитивні, бадьорі, заряджені азартним духом, натхненні спілкуванням з побратимами і чарівною навколишньою природою. Після повернення з фронту, важких поранень та пережитих жахіть війни, участь у таких змаганнях для них – своєрідна терапія, дотик до мирного життя.

Риболовні турніри проводяться у межах державної підтримки ветеранів і їхніх сімей для соціальної адаптації та активної інтеграції у суспільство. Волинська ОВА спільно з ГО «Федерація риболовного спорту у Волинській області» та районними військовими адміністраціями організували такі змагання у всіх районах області.

Про значимість активностей для захисників розповів один із організаторів заходу, майстер спорту з риболовного спорту, чемпіон світу з ловлі риби на мормишку – Павло Хвас: «Спортивна риболовля є адаптивною для ветеранів і водночас дуже корисним видом дозвілля, який допомагає відновлювати сили, соціалізуватися та знайти внутрішній спокій. Ми неодноразово влаштовували рекреаційну реабілітацію через риболовлю для поранених бійців, які перебувають у наших госпіталях. Вивозили їх до водойм у межах області, бачили їхні емоції, задоволення від перебування на природі, від можливості посидіти з вудкою у тиші, отримати насолоду від улюбленого заняття. Тому таке проведення часу, без перебільшення, є дієвим інструментом підтримки ветеранів. Можливо комусь із хлопців цей вид спорту припаде до душі, тож вони зможуть долучитися до команди спортсменів-риболовів».

Нічого так не допомагає у реабілітації, як риболовля. Це насолода для душі і тіла.

Після жеребкування чоловіки, оснащені, як слід, риболовним знаряддям, із запасами корму і наживок, жартуючи, налаштовані на цікаве суперництво, розходяться по своїх секторах. Майже для всіх риболовля – це хобі, яким захоплювалися змалечку, часто потайки тікаючи з дому на місцеві ставки. Бо саме такими душевними історіями-спогадами діляться не раз.

23-річний Станіслав Ткаченко з Ковеля каже, рибалить, скільки себе пам’ятає. У цьому занятті у нього – своя філософія: «З вудкою буду сидіти скрізь, аби вода була, наявність риби не важлива ( сміється. – Авт. ). Мені цікавий сам процес. Це допомагає звільнити голову від зайвих думок. Посиджу, подивлюся на поплавок і задоволеним піду додому». Це підтверджує і його побратим Володимир Самчинський – хлопці виступали в одній команді. Поруч із чоловіками – їхні дружини Яна та Катя, які залюбки їздять з ними порибалити. «Я підтримую хобі чоловіка, – каже Яна, – це спокійне і корисне заняття. З дитинства я з батьком їздила на риболовлю, а коли вийшла заміж – то із задоволенням їжджу з чоловіком. Була на всіх водоймах, де тільки можна, риба у холодильнику в нас є завжди», – усміхається молода жінка. Хлопці ж гордо і, піджартовуючи, кажуть про своїх половинок: «То наші тренери, вони стимулюють, допомагають і розділяють наші захоплення».

Цього дня дружини вболівали та підтримували багатьох. Щиро раділи кожному улову та напоготові вичікували з підсаками аби швидко підхопити рибину з води.

Олена Хомченко, яка приїхала разом із чоловіком Сергієм з села Рівне, не стримувала радості, коли зі ставка разом витягли чималого амура. Бо риба того дня клювала слабо й не надто тішила активністю. Подружжя розповідає, що риболовля – це їхній спільний відпочинок, відмінне проведення часу для душі.

Микола та Іван Маціюки з Борочич – батько і син – виступали командою «Ветеранський улов». Втім, їхня сім’я є й справжньою командою у житті. Вони – приклад патріотизму та єднання навколо стійкої думки: не стояти осторонь, коли країна потребує підтримки. Коли чоловіки стали на захист України, дружина Миколи – Валентина – взяла на себе волонтерський фронт: організовувала допомогу, їздила на Схід, підтримувала військових і цивільних. Волонтерством активно займається їхня родина й нині, після травм та звільнення з війська рідних чоловіків. Пан Микола пішов воювати ще у 2014 році. Повернувшись через деякий час, 2021-го знову підписав контракт до ЗСУ. Там у нього стався інсульт. Після повномасштабного вторгнення, незважаючи на групу інвалідності, він знову долучився до своїх побратимів на фронті. Через проблеми зі здоров’ям звільнився у 2024 році. Каже, нічого так не допомагає у реабілітації, як риболовля. Це насолода для душі і тіла.

Протягом двох турів рибалки демонстрували всі свої вміння: як виманити і спіймати рибу. Найбільш вправні і наполегливі отримали кубки та медалі. Привітати ветеранів і вручити нагороди переможцям завітав заступник голови облдержадміністрації Тарас Шкітер. Він подякував усім за участь, наголосив на важливості таких заходів і зазначив, що подібні ініціативи Волинська ОВА впроваджуватиме й надалі.

Призові місця розділили так: брон­зовими призерами стали Микола та Іван Маціюки (команда «Ветеранський улов» із Мар’янівської ТГ). «Срібло» вибороли Андрій Гула та Андрій Коколюк (команда «Оперативна група гачок» Володимирського району). «Золото» здобули Микола Дацюк та Сергій  Марчук (команда «Локачинські рибалки» Володимирського району).

Волинські