Пройшов найгарячіші фронти - Херсонщину, Харківщину й Курську область: історія морпіха «Луцика» з Луцька

31 серпня 2025 р. 16:58

31 серпня 2025 р. 16:58

24-річний лучанин Костянтин Назаревич на позивний «Луцик» добровольцем став до лав морської піхоти й воював на найгарячіших напрямках - Херсонщині, Донеччині, Харківщині та в Курській області. За відвагу захисник отримав нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.

Суспільному захисник розповів про бойовий шлях, спорт та свою родину, у якій воюють троє чоловіків.

Із шести років хлопець займався дзюдо. У спорт потрапив завдяки своєму другу-дзюдоїсту, прикордоннику Волинського загону Станіславу Гуленкову, який загинув у квітні 2023 року у віці 22 років на Донеччині.

Під час повномасштабної війни Костянтин навчався на факультеті фізичної культури, спорту та здоров'я у Волинському національному університеті та здобув вищу освіту. Контракт на військову службу лучанин підписав 9 травня 2023 року.

З його слів, дочекався, поки мама поїде за кордон, після чого приєднався до ЗСУ. Після проходження

«Розказував мамі два роки, що я служу в тилу, а насправді — воював. Вона вже дізналася про мою безпосередню участь у бойових, коли я вже вернувся назад після поранення. Були під Донецьком 7 км. Двіжували ми там недовго: десь тиждень — і нас вивели», — говорить захисник.

Після виконання бойових завдань поблизу села Водяне Покровського району Костянтина Назаревича з побратимами передислокували на Херсонський напрямок. Захисник брав участь у боях за село Кринки на лівому березі Дніпра. З його слів, армія РФ ставила «рекорди» зі скидання авіабомб — 70-80 кожного дня.

«За неї (спецоперація — ред.) мало що відомо, але там було дійсно пекло. Ми форсірували Дніпро спочатку з мінометом. Потім ми пливли по річці Конка, зрозуміло що там усе «пасеться», бо це єдина була дорога, і також був лише один евак. У нас там клубочок землі був малесенькій і все летіло туди», — говорить військовий.

Боєць розповів: аби ввести російських бійців в обману, під час радіоперемовин називали свій міномет «іграшкою», а боєкомплекти «горішками». На добу вистрілювали по 150 мін. Був нагороджений бригадною медаллю «За оборону плацдарму Кринки».

«Тоді я і за контракт пожалів, і в Бога повірив, і пожалів, що маму не слухав... Коли нас перекинули на правий берег, ми почали працювати. Наші командири побачили, що це успішно в нас виходить», — сказав військовослужбовець.

Костянтин Назаревич служив на посаді командира відділення 82-го міномета. Після Херсонщини їхню штурмову бригаду «перекинули» в місто Вовчанськ на Харківщині для підкріплення.

За виконання бойових завдань лучанин отримав медаль «Хоробре Серце» від командира ОТУ «Харків» за професіоналізм і бездоганну вогневу роботу на Вовчанському напрямку.

«Так як ворог пішов і там було неймовірно жарко хлопцям, тому нас підкинули на допомогу їм. Там ми вели гарну роботу. Я там получив нагороду. Я відпрацював 2000 мін вистріляв і мене ніхто не знайшов», — зазначив воїн.

Після Вовчанська штурмовиків 36 бригади передислокували на Курську область. Під час одного з завдань Костянтин Назаревич отримав контузію та осколкові поранення від FPV-дрона, котрий прилетів у кімнату будинку, де саме перебував боєць.

«Там в мене получалося все. Грубо кажучи — бігав з 82-м мінометом до Курської області. Виконували штурмові дії, закріплювались, а потім до нас підтягувалась уся бригада, до якої ми були прикомандировані. Нас відправляли далі штурмувати. Після поранення пройшов ВЛК: сказали, що я обмежено-придатний», — сказав захисник.

За бойові дії на Курському напрямку лучанин був відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Ще одна державна нагорода Костянтина — нагрудний знак «Ветеран війни».

Після поранення Костянтин Назаревич продовжує служити на Волині — в роті охорони Волинського обласного ТЦК, зокрема бере участь у вшанування загиблих військовослужбовців.

«Військовослужбовці роти охорони залучаються на поховання. Вони виконують прям все: від самого моргу і до того коли опускають труну в могилу. Коли я розумію, що це міг бути я, прям важко», — додав захисник.

• Сталевий навідник «Круглий»: як далекобійник Руслан став грозою ворогів у складі «Сталевої Сотки»
• «І в пеклі треба боротися за своє право»: історія захисника з Волині
• «Всі говорять: тримайся, а за що триматися?»: загиблому прикордоннику з Волині Владиславу Зуську навіки 24 роки

Волинські