«Вгадайте, який у мене позивний? Мій дід був Маглай, мій батько

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Вгадайте, який у мене позивний? Мій дід був Маглай, мій батько – Маглай…»

06 вересня 2025 р. 15:04

06 вересня 2025 р. 15:04

«Ми не лише навчаємо, а й вчимося самі, адже війна постійно змінюється», – наголошує Вадим.

«Тож спробуйте довіритися логіці й не помилитеся!» – жартує при зустрічі побратим

Вадим з гордістю розповідає про відважних родичів: діда, що виганяв загарбників ще в середині минулого століття, та батька – відомого у Володимирі правоохоронця, який нині також нищить ворога на передовій.

До Князівської бригади Вадим приєднався у 2020 році, коли пролунав фінальний свисток останнього матчу його футбольної кар’єри. Колись він грав у першій та другій лізі Чемпіонату України, а також виступав за молодіжну збірну на міжнародних змаганнях. Тепер він – частина команди Князівських воїнів.

Хлопець зізнається, що сюди його привело дитяче захоплення історією України, любов до зброї, а ще поради друзів та знайомих.

Можна нескінченно дивитися, як горить вогонь, як тече вода і слухати, як ворог по радіозв’язку ділиться своїми планами.

– Можна нескінченно дивитися, як горить вогонь, як тече вода і слухати, як ворог по радіозв’язку ділиться своїми планами. Довгий час моїм завданням було ламати їхні задуми: прослуховувати ефір, допомагати виявляти ворожі БпЛА й піхоту, наводити артилерію. Застав я і часи ООС, а згодом – і велику війну…

За роки служби в піхотному підрозділі Вадим набув цінного бойового досвіду. Тепер він ділиться ним із побратимами.

– На навчаннях зосереджуємося на фізичній, вогневій, тактичній і медичній підготовці. Відпрацьовуємо злагоджену взаємодію, командну роботу. Ми не лише навчаємо, а й вчимося самі, адже війна постійно змінюється.

Незмінним лишається головне – мотивація Вадима. Він воює заради рідних і своєї країни. Щоб після перемоги насолоджуватися життям поруч із тими, хто назавжди у серці – дівчиною та батьками. А зараз їхня підтримка зігріває серце воїна, додає сил міцно тримати зброю, адже саме вона допоможе перетворити мрії на нову щасливу історію.

Надія ЗАМРИГА, начальник відділення комунікацій 14-ї ОМБр імені Романа Великого.