«На свято повернувся в домовині»: Рожищенська громада провела в останню путь воїна Михайла Беня

09 вересня 2025 р. 10:48

09 вересня 2025 р. 10:48

Довгою та болісною була дорога додому для Михайла Прокоповича Беня з села Навіз. Довгі місяці рідні чекали бодай якоїсь звістки з фронту. Сподівалися на диво, але отримали найстрашніше повідомлення – їхній чоловік, батько та дідусь загинув на Донеччині.

Про це повідомляють на веб-сайті Рожищенської міськради.

55-річний Михайло Прокопович понад десять місяців вважався безвісти зниклим. Лише нещодавно стало відомо: він загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області.

У рідному селі Михайла знали як щиру й добру людину. Завідувачка клубу місцевого будинку культури Тамара Клімович розповіла, що загиблий мав музичну освіту, грав на трубі й разом із однодумцями часто радував односельців музикою та піснею – і в будні, і в свята. Колядки, весільні співи чи просто вечірні зібрання – там, де линула музика там був Прокопович, там завжди було затишно.

У Навозі він народився й виріс, тут одружився на односельчанці Галині та збудував власну хату. Разом з дружиною виховали двійко дітей — доньку Олену та сина Якова . Бог подарував йому ще й трьох онуків, яких він любив понад усе. Малеча обожнювала слухати його оповідки та проводити час поруч із дідусем.

Але саме в час, коли мав би тішитися родинним теплом і заслуженим спокоєм, Михайлове життя круто змінила війна. Його мобілізували на великодні свята. І сьогодні, через довгі місяці, він повернувся додому — у день свята Різдва Пресвятої Богородиці. Повернувся вже в домовині.

8 вересня Рожищенська громада зібралася, аби провести воїна в останню путь. Біля пам’ятного знаку Борцям за волю та незалежність України відслужили панахиду.

«Життя наших воїнів – безцінне. Для нас – це приклад і жертва. А для ворога – лише ціна кулі… Пам’ятаймо Героїв!» – у своїй щирій промові, звертаючись до присутніх, підкреслив настоятель храму Архістратига Михаїла отець Микола Царик .

Сотні людей вийшли на вулиці, аби віддати шану Герою. Від Соколя до Навоза дорогу встелили живими квітами. У Соколі простягнули 34-метровий державний прапор, а обабіч шляху люди стояли з синьо-жовтими стягами, схиляючи голови перед тим, хто віддав життя за Україну.

«Він був людиною, про яку ніхто не скаже зла. Прокопович заслужив на добру пам’ять, бо все життя працював і жив для людей», – згадують односельці.

Під звуки траурного маршу воїна провели до місця вічного спочинку. Пролунав військовий салют. Побратими схилили коліна, а дружині Михайла вручили Державний прапор України – символ того, що він загинув за свободу рідної землі.

Сльози, квіти, молитви та слова вдячності – таким було прощання з Михайлом Бенем.

Він залишив по собі родину, яка пишається ним, і громаду, яка зберігатиме пам’ять про свого односельця. Тепер його ім’я вписане у велику історію боротьби за незалежність України.

Волинські