Осколок ворожого снаряду забрав життя: історія Героя з Волині, який майже п’ять років боронив Україну

13 вересня 2025 р. 18:28

13 вересня 2025 р. 18:28

21 липня 2023 року загинув від отриманих поранень у Луганській області в результаті артилерійського та танкового обстрілів загинув 46-річний захисник з Волині Сергій Ткачук.

З 2015-го майже п’ять років Сергій боронив рідну країну від російських окупантів, пише видання «Нова доба».

Сергій – корінний маневичанин, тут народився, створив сім’ю, із дружиною Наталею тішились сином та донечкою.

«У квітні 2015-го чоловіка мобілізували, – вертається у минуле Наташа. – Півтора року тривог та очікувань звістки. Розповідав мало, «все добре» – ось і все. Дуже чекали дзвінків діти – Дмитрику було чотирнадцять, Іванці дванадцять. Тішились, що прийшов живий-здоровий. Повернувся на роботу у ВК-42, а у 2020 році вирішив підписати контракт на рік і знову на схід. Щоправда, до своїх хлопців не потрапив, служив у гірсько-штурмовій бригаді».

Додому Сергій повернувся у жовтні 2021-го і вже тоді попередив дружину: «Може бути війна. Повномасштабна. Якщо підуть на нас – я відразу вирушу на захист».

І наприкінці лютого 2022- го Сергій відразу ж пішов до військкомату. Місяць був на кордоні із Білоруссю, а потім – на схід.

«Дуже переживала, – каже жінка. – Щодня із тривогою чекала звісточки. Пам’ятаю, як торік весною не знаходила собі місця, коли помітила, що якогось дня у вікно довгий час билась пташка. «Що за знак?» – думала. Тоді через декілька днів помер батько Сергія. Він так і не зміг приїхати попрощатися із ним. Восени давали відпустку – та не покинув своїх побратимів. Аж у лютому цьогоріч прийшов додому на десять днів. Побував на кладовищі, провідав могилки тата, рідних, а ще місця останнього спочинку полеглих наших захисників. Відвідав друзів та близьких. Він завжди мене заспокоював: «Зі мною нічого не станеться. Я фартовий». Сергій так часто це казав, що я й увірувала, бо дійсно не раз був за крок від смерті».

Бувало, що не виходив на зв’язок по тижню, попередньо про це сповістивши. А якось не зміг повідомити, і десять днів родина жила, не знаючи що із ним. Як тоді сім’я переживала! І як всі раділи, коли почули рідний голос: «Та що могло трапитись, я ж фартовий!» Тож не йняло серце віри страшній звістці: осколок ворожого снаряду забрав життя їхнього найріднішого.

«Скільки ж горя принесли ті рашисти, – крізь сльози каже моя співрозмовниця. – Дуже важко. Мамі Сергія про його смерть змогли сказати лише у день похорону. Моєю опорою стали діти, це за їх щасливе майбутнє віддав своє життя Сергій. Як би ж його смерть була останньою…»

Віддати шану Герою прийшли багато маневичан, які пам’ятатимуть його подвиг заради України, заради всіх нас. Чин відспівування здійснювали більше десяти священників у Свято-Воскресенському храмі селища Маневичі. Слова вдячності мамі Воїна, сім’ї, співчуття линули від настоятеля храму отця Сергія, секретаря Маневицької селищної ради Володимира Черчика, т. в. о. начальника Першого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП Юрія Мізюка, який вручив Грамоту пошани та скорботи від Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного дружині Захисника.

Волинські