Воїн, захисник і батько чотирьох донечок: на Волині в останню дорогу провели 43-річного Героя Олександра Дригулю

15 вересня 2025 р. 15:46

15 вересня 2025 р. 15:46

Ковельська громада попрощалася з Олександром Дригулею — воїном, офіцером та батьком чотирьох донечок, який віддав життя за Україну. Пройшовши шлях від солдата до молодшого лейтенанта, він мужньо служив на передовій, отримав численні нагороди за відвагу, двічі поранений, але завжди повертався до виконання бойових завдань. Його смерть 10 вересня внаслідок удару FPV-дрона стала тяжкою втратою для родини, міста та країни .

У понеділок, 15 вересня, мешканці громади провели в останню дорогу воїна, Захисника, Людину з великої літери — Олександра Дригулю, якому було лише 43, інформують на сайті міської ради.

«Ковельська громада у жалобі разом з родиною Героя. Щирі співчуття мамі Лілії Олександрівні , батькові Павлу Карповичу , брату Тарасу , донькам від першого шлюбу — Анастасії та Анні , першій дружині Аллі ; донькам від другого шлюбу — Марії та Кірі , і дружині Ользі », – йдеться у дописі.

Вісім років він віддано служив у війську, захищав рідну землю у різних підрозділах та залишався вірним своїй країні й покликанню військового.

Олександр народився у Ковелі 23 травня 1982 року. Навчався у загальноосвітній школі №1, здобув фах різьбяра по дереву в ПТУ №5. Вищу освіту отримав у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «інженер-механік автомобільного транспорту».

Після навчання упродовж багатьох років Олександр працював на різних приватних підприємствах. Влаштовував своє особисте життя, радів народженню донечок.

Його стихією була природа: він любив ліс, збирання грибів, риболовлю, полювання. Був щирим і доброзичливим, умів легко знаходити спільну мову з людьми, завжди випромінював оптимізм і веселу вдачу, якою заряджав усіх, хто поряд.

Ще зі шкільної парти він мріяв про кар’єру військового. Тож з 2017 року почав службу за контрактом у 39-й бригаді у званні солдата. Згодом воював у Волинській 14-й ОМБр, а пізніше підписав контракт із 24-ю ОМБр імені Короля Данила.

Повномасштабне вторгнення застало його в Попасній, де дислокувався інженерно-саперний взвод, командиром якого був Олександр Дригуля.

Поступово він зростав професійно — від солдата до молодшого лейтенанта. У серпні 2023 року за мужність, проявлену під час виконання бойових завдань, його було нагороджено відзнакою «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Того ж місяця Олександр отримав відзнаку командира 24-ї ОМБр «Золотий лев».

Війна не раз випробовувала його: він двічі отримував поранення, мав контузії, пережив операції, проте завжди повертався на фронт. Наслідки травм давалися взнаки, здоров’я слабшало, але життя без армії він уже не уявляв. Декілька разів він був на волосині від смерті. Одного разу вийшов з бліндажа, щоб поговорити телефоном із мамою, і в ту мить туди влучив снаряд.

Втім, його  життєрадісний характер залишався незмінним — Олександр умів пожартувати, підняти настрій побратимам.

Про його комунікабельність, глибоке розуміння військової справи й подій на передовій свідчать численні інтерв’ю для українських телеканалів. У новинних сюжетах він упевнено говорив про Перемогу, силу українського війська та відвагу побратимів.

З рідними Олександр був на зв’язку майже щодня, особливо з мамою. Ніколи не скаржився на труднощі, запевняв, що з ним усе добре.  Найбільшою гордістю й сенсом життя для нього були чотири донечки. Чоловік завжди знаходив час зателефонувати їм, почути голоси, підтримати теплим словом. Для дітей він був не лише батьком, а й другом, опорою, людиною з відкритим серцем і невичерпним оптимізмом.

10 вересня сталося непоправне. Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Андріївка – Клевцове Донецької області, молодший лейтенант, офіцер резерву взводу офіцерського складу військової частини А4808 (141-ї окремої механізованої бригади ЗСУ) Олександр Павлович Дригуля загинув внаслідок удару FPV-дрона.

Це надзвичайно велика втрата для країни, нашого міста та родини. Після страшної новини його донька Анастасія написала:

«Неможливо описати словами той пекучий біль, який відчуваєш, коли втрачаєш найдорожчу людину — свого Тата. Для мене він був не просто батьком, а справжнім Героєм, прикладом мужності, нескореності й справедливості. Тато віддав своє життя за свободу й за мир, якого так прагнув. Для когось він був воїном, для когось — другом і побратимом, а для мене назавжди залишиться найріднішою людиною у світі. Він залишив по собі слід, який не зітруть ні час, ні війна. Я завжди любитиму його, пам’ятатиму його усмішку, голос і добрі очі. Тато живе в мені, і я пишаюся тим, що саме він — мій батько».

Якось в одному інтерв’ю Олександр Дригуля наголосив:

«Завдяки Збройним Силам існує Україна, яку ми зараз боронимо, захищаємо свою незалежність і територіальну цілісність».

Тож після війни, за словами його брата Тараса, який також служить в ЗСУ, Олександр хотів залишатись в армії, займатись розмінуванням, бути корисним своїй країні.

«Олександр достойно пройшов шлях воїна, захисника своєї землі. Для нього служіння державі стало сенсом життя. Ми завжди пам’ятатимемо його мужність і жертовність, відданість і патріотизм. Вічна йому слава і незгасима пам’ять», — наголосив міський голова Ігор Чайка у своїй промові під час громадянської панахиди.

Поховали Олександра Дригулю на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!

Волинські