Місце, де вівці дружать зі страусами, а гойдалка здіймається у небо

19 вересня 2025 р. 11:59

19 вересня 2025 р. 11:59

Найвища гойдалка України знаходиться у селі Селець Зимнівської громади. Це досягнення підтвердили представники Книги рекордів України, які зафіксували рекорд 13 вересня. Її висота становить 14 метрів 10 сантиметрів. Ініціаторами та господарями унікальної атракції є родина Веремчуків – Юрій із дружиною Катериною та донечкою Настусею.

– Неодноразово буваючи у мальовничих Карпатах, ми з дружиною бачили різноманітні гойдалки. Нам теж захотілося облаштувати щось подібне, аби приваблювати людей, – розповідає Юрій. – Так і з’явилася найвища гойдалка — як виявилося, не лише у регіоні, а й у державі.

До цього найвищою вважалася гойдалка у Мукачівському районі, висота якої становила 13 метрів 90 сантиметрів. Проте Веремчуки відомі не тільки своєю рекордною гойдалкою. Сюди приїжджають не лише погойдатися на човні, а й відвідати контактний зоопарк, у якому мешкає близько пів тисячі тварин і птахів. На просторій території вільно пасуться буйволи, поні, кози, вівці, коні, страуси. Майже кожна тварина має власне ім’я, яке придумали господарі.

– Я багато років розводжу кролів, – ділиться Юрій. – У місті для них було замало місця, тож вирішили переселитися у село. Місцем для життя й розвитку обрали саме Селець. Згодом до кролів у господарстві Веремчуків до далися й інші тварини. Якось у соцмережах Юрій натрапив на оголошення: у монастирі на Тернопільщині монахи за символічну ціну віддавали віслюка на ім’я Мойсей. Чоловік запропонував п’ять тисяч гривень і вже наступного дня вирушив по тварину. Щоб Мойсей не сумував, невдовзі знайшов йому пару – віслючку Фіону. Але додому повертався не лише з нею, а й із поні, якому згодом також підібрали подружку.

З часом тварини почали привертати увагу людей, котрі проїжджали повз обійстя. Це й підштовхнуло родину до створення місця, де відвідувачі могли б безпосередньо контактувати з тваринами. Юрій орендував кілька гектарів землі й поступово облаштовував для підопічних комфортні умови. Паралельно з цим почали надходити дзвінки від людей, які не мали змоги далі утримувати тварин і шукали для них новий дім. Так, буйволи дісталися Юрієві від підприємця, у якого забрали на війну працівника-доглядача. З тієї ж причини з’явилася й кобила – її господар подзвонив і попросив прихистити тварину, бо його мобілізували. Але більшість мешканців зоопарку Юрій придбав власним коштом.

Майже всі підопічні мають власні імена, які вигадує вся родина. Є й павичі, що мешкають поряд із лелеками. Один із них залишився без ноги, попри всі намагання врятувати її. Іншого принесли рятувальники – птаха знайшли самотнім у гнізді, бо решта загинули. Хоч він і літає вільно, та завжди повертається назад, у свій новий дім.

Оскільки будинок родини Веремчуків розташований при в’їзді в Селець, назва контактного зоопарку виникла сама собою – «Перша хата». Сюди приїздять дорослі з дітьми, замовляють шкільні екскурсії, адже тварини миролюбні й охоче йдуть на контакт. До підгодівлі підопічних долучаються й місцеві жителі, які діляться врожаєм зі своїх городів та скошеною травою.

Юрій зізнається, що мріє більше часу приділяти улюбленій справі, тож планує залишити роботу будівельника та взяти собі помічника. А ще хоче поповнити зоопарк альпаками, проте поки що це залишається мрією через нестачу коштів.

У «Першій хаті» кожен може знайти для себе щось особливе: побачити, як мирно уживаються вівці з віслюками, буйволи зі страусами та інші тварини, відчути справжню єдність із природою. А ще – злетіти у небо на найвищій в Україні гойдалці-човні та насолодитися незабутнім відпочинком.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські