Героя хоронили в закритій труні, бо тіло 11 днів пролежало на спеці: спогади про полеглого захисника з Волині Антона Крилова

25 вересня 2025 р. 19:04

25 вересня 2025 р. 19:04

« Антон Крилов - полеглий захисник з Волині - завжди виступав у ролі миротворця, умів знайти підхід до кожного й погасити конфлікт у зародку. Де б він не був, завжди мав дуже багато друзів, які ним захоплювались. Якщо комусь була потрібна допомога, міг зняти з себе останню сорочку. У нього навіть девіз був: «Якщо в мене буде шматок хліба, жоден із моїх друзів не залишиться голодним…».

Уродженець міста гірників Антон Крилов народився 18 серпня 1986 року й  був найменшим із п’яти дітей родини Крилових, двоє з яких - Йоланта й Анатолій, померли ще маленькими. Тож, окрім сина, в Ніни Панасівни й Анатолія Михайловича зростали дві старші доньки - Афродіта та Ангеліна . Тато їхній усе життя пропрацював у гірничорятувальному загоні, мама - 14 років трудилась кіномеханіком в кінотеатрі «Україна», а потім розрахувалася й разом із чоловіком переїхала в село Мовників, де  вони проживають і тепер.

Для друга міг зняти останню сорочку

«Змалечку Антон ріс веселим та врівноваженим хлопцем, любив посміятися й пожартувати, захоплювався машинами, риболовлею та спортом, тому завжди був душею будь-якої компанії. А ще любив дівчат, але коли зустрів свою Іру, не дивився більше на жодну. До речі, народилися вони обоє в один день, вірніше – ніч, в одному пологовому будинку. Правда, тоді ще ми з її мамою не знали, що  згодом станемо свахами», -  посміхається мама Героя.

Навчався Антон у ЗОШ №2 й до дев’ятого класу вчився на «відмінно», але далі трохи з’їхав і до золотої медалі трішки не дотягнув. Отримавши повну середню освіту,  відразу ж поступив до Луцького технічного університету на спеціальність «Обробка металів тиском». Спочатку хотів іти вчитися на прикордонника, але на навчання на комерційній основі у батьків не було грошей.

«Тоша був чудовим братом – дуже добрим,  доброзичливим, турботливим та співчутливим до чужої біди. Якщо комусь була потрібна якась допомога, міг зняти з себе останню сорочку. У нього навіть колись девіз був: «Якщо в мене буде шматок хліба, жоден із моїх друзів не залишиться голодним». Не дивлячись на те, що між нами була різниця в 10 років, ми були дуже дружні, разом відпочивали, їздили цілими компаніями на Світязь. А там, де є великі компанії, майже завжди виникають якісь конфлікти та розбори.

Так, от Антон завжди виступав у ролі миротворця, умів знайти підхід до кожного й погасити конфлікт у зародку. Де б він не був, завжди мав дуже багато друзів, які ним просто захоплювались. Я працюю в меблевому магазині, тож багато хто з моїх клієнтів, дізнавшись, що Антон – мій брат, завжди дуже його хвалять за веселий характер та вміння знайти позитив у будь-якій ситуації», - доповнює розповідь матері Афродіта.

Кохання усього свого життя знайшов ще у школі

Зі своєю майбутньою дружиною Іриною юнак познайомився, ще навчаючись в одинадцятому класі. Дівчина дружила із двоюрідною сестрою Антона, тож якогось вечора вони зустрілись в одній компанії. Відтоді Іра стала коханням усього його життя. Більше молодята не розлучалися, оскільки разом навчалися в одному й тому ж виші.

Правда, Ірина освоювала фах дизайнера на комерційній основі. Закінчивши університет та отримавши дипломи, у 2005 році закохані зіграли весілля. Невдовзі молодий тато уже тримав на руках свого первістка, якого назвали Кирилом. А згодом, в 2013 році, кохана дружина подарувала йому красуню-донечку – Каріну, якій тато неймовірно зрадів. Жило подружжя дружно та весело: кохали одне одного, разом відпочивали й ростили діточок.

Спочатку Антон два роки відпрацював на «Кроноспані», а потім, коли Анатолій Михайлович вийшов на пенсію, перейшов гірником очисного забою на шахту №9, оскільки потрібно було два роки підземного стажу, щоб замінити батька в гірничорятувальному загоні. Одночасно він став студентом-заочником Дніпропетровського гірничого інституту.

Набувши потрібний стаж, чоловік, як і хотів, влаштувався в гірничорятувальний загін, де пропрацював 13 років. Після того розрахувався й у 2020 році поїхав на заробітки за кордон, - спочатку в Польщу, а потім – у Німеччину.

Серце коханої відчувало біду…

В Україну він повернувся в кінці 2021 року, якраз перед новорічними святами. Відсвяткувавши Новий рік та різдвяні свята удома з родиною,  Антон збирався через місяць знову їхати у Бремен. Але здійснити цей задум завадило вторгнення в Україну російських окупантів, які за добу опинилися на околицях столиці,  зухвало заявляючи, що візьмуть її за три дні.

Та не так сталося, як гадалося: на захист Батьківщини стали тисячі добровольців, які в той же ранок вишикувались у черги перед військкоматами Спочатку у тероборону записався Леонід - син старшої Антонової сестри Афродіти, який згодом уже воював у складі батальйону «Любарт» в «Азові», за ним – чоловік  другої сестри Ангеліни. Не захотів відставати від своїх родичів і Антон.

Зібравши в рюкзак потрібні речі, теж пішов до військкомату. Та в армію його тоді не взяли, сказали - чекати, оскільки найперше брали чоловіків, які мали найбільш необхідні для фронту професії. Тож, повернувшись додому,  чоловік став допомагати хлопцям із місцевої тероборони. Повістку він отримав на початку червня 2022 року.

Спочатку Антон Крилов із позивним «Щербатий» був зачислений  зв’язківцем до складу 50-го окремого стрілецького батальйону, який був сформований влітку 2022 року, складався з добровольців та брав участь в обороні Києва та Київської області, а також забезпечував безпеку, будував укріплення, здійснював патрулювання та охороняв об'єктів критичної інфраструктури.

У грудні батальйон розформували, а бійців розкидали по інших частинах. Антон потрапив до 118-ї бригади ОМБр, яка входить до 10-го армійського корпусу. Там він якийсь час допомагав старшині у зброярні, видаючи та обліковуючи зброю та інше військове спорядження, після чого його перевели до штабу бригади, де зобов’язали вести на комп’ютері усю бригадну документацію.  На позиції Антон виїжджав рідко, за що й отримав позивний «Бєздєльнік» .

«За два дні до трагедії я зателефонувала чоловікові і сказала, що збираюсь їхати до нього в частину. Дуже хотілося його побачити, бо увесь червень душу терзала якась сильна тривога, мучило якесь зловісне передчуття, не даючи спати ночами. Мабуть, щось таке відчував і Антон, бо це відчувалось навіть у його голосі в телефоні. Дізнавшись про мій намір, попросив, аби не їхала, пояснивши, що піде на завдання», - згадує свої  тодішні відчуття Ірина.

На світанку 12-го липня Антон зі старшино та командиром виїхали на позиції в районі П’ятихаток, що на Запоріжжі, щоб забрати поранених.  Коли воїн ніс до машини одного з поранених побратимів, їх засік ворожий дрон, а потім ударили міномети… Один із осколків потрапив Антонові в пах.  Поранення виявилося смертельним…

«Будучи на війні, син  постійно телефонував нам раз на тиждень, йому ж  просив не телефонувати, адже дзвінок могли запеленгувати вороги.  Останнього разу він зателефонував до тата в неділю, 9 липня, у День рибака, привітав його зі святом,  до мене не додзвонився. А в четвер нам зателефонувала Ірина й повідомила, що Антон загинув.

Я спочатку не повірила, бо ніщо не віщувало біду: віщі й тривожні сни  не снились, а карти показували лише удар, а не смерть, як це часто буває перед нещастям. До речі, тест на ДНК у нас не брали, а хоронили Антона в закритій труні. Привезли його лише через 11 днів, бо не могли винести з місця загибелі через ворожі обстріли, й він тиждень лежав у спеку на полі…», -  зі сльозами на очах зауважує мама захисника.

Похоронили Антона після відспівування у Хресто-Воздвиженському храмі на Алеї Слави в районі другої шахти 24 липня 2023 року. Герой посмертно нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня, а рішенням сесії Нововолинської міськради йому надано статус «Почесний громадянин міста».

Валентина САВЧУК.

• Простір, де повертають людям зниклу надію та віру: як у Нововолинську працює «Центр життєстійкості»
• Вірив у Бога і молитви: спогади матері про Героя Степана Локшина з Волині
• «Шансів вижити у воїна не залишалось, тож викликав вогонь на себе»: спогади про волинського Героя, який провоював лише три дні

Волинські