Бути поруч – таке гасло служби військового капеланства

17 жовтня 2025 р. 12:26

17 жовтня 2025 р. 12:26

Минулої неділі в Україні відзначали День військового капелана. З такої нагоди у військових підрозділах розповіли і про священників з Володимирщини, які розділяють з бійцями фронтові будні і підтримують духовно.

Отець Юрій – один із перших священників, які у 2015 році зголосилися надавати душпастирську опіку воїнам на сході. Тоді він разом із кількома духівниками пройшов коротку підготовку: навчалися тактичної медицини, психології, а також готувалися морально – адже всі розуміли, що служіння капелана на війні зовсім інше, ніж у цивільному житті. Про це пишуть на сторінці 14-ї ОМБр у фейсбуці.

«Я обрав Князівську бригаду, бо тут служило багато моїх земляків із Волині. Пригадую, як приїхав сюди вперше. Хлопці запитали, чи не голодні. А я тоді був такий голодний, що словами не передати, – жартує капелан. – Та все ж чемно вирішив відмовитися. У відповідь почув: «У нас не можна відмовлятися». Запросили за великий стіл – прості, але надзвичайно смачні страви, щира атмосфера. І я подумав: як же пощастило потрапити до таких людей.

Вони не знали мене, але вже переживали й прийняли як свого. Згодом побачив, що так само тепло вони ставляться один до одного. У колективі панують відкритість, людяність і справжнє братерство».

Отець Юрій каже, що багато хлопців стали йому не просто друзями – майже рідними. З ними священник підтримує
зв’язок і досі, хоча минули вже роки.

«Ми допомагаємо один одному нести важкий хрест війни. Бо в найважчі моменти рятує усвідомлення: поруч є той, на кого можна покластися. І навіть одне коротке слово, сказане в потрібний момент, може назавжди поєднати людей», – каже капелан.

Тепер Юрій Здебський вже старший лейтенант капеланської служби. Воїни не приховують, що присутність капелана
допомагає впоратися з багатьма труднощами на фронті.Але секрет цього дива добре знає отець Юрій: працювати,
молитися та дотримуватися гасла служби військового капеланства – бути поруч.

Знаходячи слова, щоб дати опору та віру

Близько 30 років Ігор Бігуна є православним священником, а капеланом став з початку створення такої служби у Православній церкві України в 2015 році. Капелан 155-ї окремої механізованої бригади, старший лейтенант, щодня знаходить слова, щоб дати опору та віру, укріпити дух кожного, хто готовий чути, пишуть на сторінці цієї бригади.

Як розповідав Ігор Бігун в інтерв’ю нашій газеті, служити Богу й людям вирішив у зовсім юному віці, адже зростав у родині, де сповідували духовні цінності, тож скільки себе пам’ятає відвідував храм у рідному селі на Івано-Франківщині, при церкві працювали і його батьки. Коли закінчив Волинську духовну семінарію, став настоятелем
релігійної громади у селі Зоря, де служив майже три роки, опісля його перевели на парафію у Хобултову, а через три з половиною роки – у Володимирський собор Різдва Христового.

«Коли у 2014 році в Україні розпочалася війна, багато наших парафіян стали на захист державий народу, пішли боронити рідну землю чимало містян. І стало зрозуміло, що у такий непростий час священник не може лишатися осторонь, він має бути там, де потрібний людям найбільше. Тож я прийняв рішення стати капеланом», – розповідав отець Ігор.

У той час він разом із отцем Юрієм Здебським із Устилуга стали штатними військовими капеланами 14-ї бригади, до них долучився також отець Володимир Мицько з Каменя-Каширського. Нині Ігор Бігун – капелан 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.

Волинські