Співак LAUD про життя в Києві, хейт в соцмережах і підтримку Джамали

19 жовтня 2025 р. 19:16

19 жовтня 2025 р. 19:16

Молодий український виконавець LAUD (Влад Каращук) вперше заявив про себе у 2016 році на популярному шоу «Голос Країни», у якому став фіналістом. А також артист-учасник національного відбору на Євробачення у 2018 і 2019 роках. Після шоу «Голос Країни» співак здобув неймовірну популярність, зібравши 6,3 мільйона переглядів на YouTube.

Його пісні — це трепетна музична оповідь про велику історію почуттів, що проживала кожна людина, яка хоча б раз кохала.

Відомий український співак LAUD в інтерв’ю журналістам Волинь infa розповів про сторони шоу-бізнесу, про трансформацію себе і не тільки.

Владиславе, вітаю вас на Волині. Які ваші враження від волинян, як часто ви буваєте в нашому краю і з чим асоціюється наш волинський край?
Я дуже радий взагалі бути тут. Буваю насправді не дуже часто, раніше був частіше, коли я жив у Львові і катався часто просто на концерти в найближчі міста і точки. Ми були в Луцьку неодноразово, зокрема, коли ми їздили на благодійні виступи з SHUMEІ, влаштовуючи вуличні концерти. Мені завжди імпонував Луцьк. Утім, коли мав змогу прогулюватися по місту, почав сприймати Луцьк по – іншому.

Цього літа ви виступали на фестивалі ЛЮБART FEST. Як ви вважаєте, чи доцільно під час війни влаштовувати подібні фестивалі?
– Однозначно. По-перше, ми вже вийшли, мені здається, з того періоду, коли ми повинні просто сумувати та горювати. У такий спосіб ми повинні  намагатися робити те, що наблизить до перемоги: створювати музику, мистецтво. Чим більше цього буде — тим краще буде нам. Ми постійно розширюємо свою культуру, розширюємо свій креатив, і це допомагає нам розвивати нашу культуру.

Скажіть, будь ласка, яким LAUD був до війни і яким став під час повномасштабного вторгнення?
– Це два різних LAUDА, дві різні людини і два різних взагалі світосприйняття. Тому, що до війни я відчуваю і вважаю, що я був ще таким молодим. По-перше молодим артистом, який вже зробив багато всього, але якось це не так  відчувалося і, можливо, все-таки не так багато уваги було прикуту до української музики. Через це багато пісень, які стали відомими у мене після початку повномасштабного вторгнення, вони були, можна сказати, такими нішовими до війни. І саме ці пісні змінили, взагалі, мій шлях і розуміння мене як артиста. І, взагалі, змінився, можна сказати, такий мій статус як артиста. І це сильно відчувалося ще, коли почалася тільки повномасштабна війна.Це відчувалося, наскільки люди більше впізнають, наскільки вони більше почали слухати, і це прямо було дуже відчутно. До війни я був, скажімо, таким залежним артистом. Нині я  — незалежний.

До війни я був дуже залежним, тому що я працював з колишнім продюсером Ігорем Тернопольським, і у нас було багато дискусій, у нас було багато непорозумінь,  через що в мене не було такої повної свободи для того, щоб я випускав все, що мені хочеться. Але при цьому я старався вибивати можливість випустити те, що мені хочеться, наприклад, трек «Пробач», який я дуже довго намагався, вибивав цей реліз і нарешті вибив. Тільки після початку війни я знайшов людину, з якою я вже почав співпрацювати, а саме з моїм теперішнім менеджером. Відтак, вже більш серйозно і свідомо зрозуміюв чого я хочу. Зрештою, починаючи свій шлях знову з нуля, я почав будувати вже свій незалежний шлях артиста, керуючись тим досвідом, який у мене був за 5 років проєкту «LAUD». Я дуже подорослішав і по-іншому нині сприймаю світ.

У сучасних реаліях я пишу зовсім іншу музику, по-іншому сприймаю творчість і те, що я хочу донести до слухача. Тому, десь раніше більше переважало его. Зараз вже більше розуміння того, що подобається моїй аудиторії, що я хочу донести їм, і знаходжу в цьому баланс.

Як відомо, шоу «Голос країни» дав поштовх вашій творчій кар ’ єрі. З власного досвіду, чи варто пробувати власні сили у подібних шоу?
– Звісно! Якщо брати мій шлях, то я все життя виступав на конкурсах і фестивалях. Потім був «Голос країни», який став першим кроком на шляху до великої сцени. І не знаю, чи є насправді якісь інші такі варіанти, альтернативи. Але якщо хочеться спробувати себе на великій сцені, поспівпрацювати з класними людьми, артистами, менторами, зі знімальною групою, з телебаченням, то звісно треба пробувати себе на таких проєктах. Я пішов насправді дуже несподівано. Батьки дуже хотіли, щоб я пішов на це шоу. І я в якийсь момент просто зрозумів – чого би ні. І тоді я вже вирішив йти, і я вважаю, що це був дуже потрібний і класний досвід. Тому, що насправді саме після цього –  я став Лаудом, мені прийшла пропозиція про співпрацю.  І тоді вже я почав писати авторську музику саме після шоу «Голос України». Це якось мене спонукало взагалі вже рухатися більш самостійним шляхом. Тому, я думаю, це потрібно. Але, звісно, треба розуміти, що є формат. Треба розуміти, що ви все-таки частково граєте по правилах телеканалу. Але завжди намагаєтеся пробувати свою позицію і залишатися тим, ким ви хочете бути в майбутньому. Яким артистом ви хочете бути, тому що це дуже важливо.Дуже часто буває таке, що артисти починають намагатися не те, що опустити, а скоріше загнати в якісь такі рамки телевізійні.  Але рамки — це окей, якщо ти залишаєшся в цих рамках собою, як артистом.

Ви, як учасник вокального шоу. Чи надасте пораду початківцям спробувати себе в подібних таких шоу?
– Сто відсотків. Я думаю, це дуже класний досвід. Саме цікаве, що на початку я був хейтером цих шоу. Але мені радили спробувати.

Чи вірите ви в дружбу в шоу-бізнесі ? Чи можливо, маєте колег з якими ви гарно підтримуєте відносини?
– В цілому, я вважаю, що в шоу-бізнесі є дружба, але якщо вона двостороння.Тобто, якщо є бажання спілкуватися, створювати щось нове з обох сторін. Дуже часто буває таке, що ти пропонуєш щось і колега відповідає: «окей». Потім це розтягується на кілька місяців або навіть на рік. І ви ніяк не можете поспівпрацювати, тому що немає віддачі з однієї з сторін. Мені здається, співпраця серед артистів — це такий вайб та енергія.
Власне, Джамала – це дуже класна людина та виконавиця, ми з нею постійно на зв’язку. Часто вона запрошує мене на усіялякі виступи. Я навіть був присутній, коли вона показувала демо-версію свого альбому кримсько-татарською. І це дуже було приємно. Це якісь такі моменти дуже цінні, які відбуваються нечасто серед артистів, мені здається. Ось, з Колою ми так само бачилися недавно. І це завжди приємні зустрічі, це той момент, коли ти можеш спілкуватися обмінятися досвідом і думками.Але не завжди це доходить до якихось колаборацій, на жаль. Але я думаю, що в майбутньому це все можливо.

Власне, я хотіла запитати, з ким ви хотіли б заспівати дуетом, можливо ?
– Я насправді вважаю дуже багато в нас артистів, з ким я хотів би зробити фіт. Раніше ми говорили про співпрацю із Колою, Роксоланою та з Джамалою. У нас навіть були демо пісні, це було ще до війни. Ми говорили про те, щоб зробити спільний трек, у нас була спільна навіть демка. Але зараз вже ми її слухаємо, і це вже якось не те, що потрібно. Була пропозиція від мене теж стосовно спільного треку з Джа. Але мені здається важливий момент зробити так, щоб пісня подобалася обом артистам.

Як ви ставитесь до хейту?
– Цікаве питання. У мене бувають моменти, коли я хочу відповісти хейтам на хейт. Але все більше помічаю, що я якось з цієї хвилі сходжу. Тобто ніби, як я оминаю емоційно-енергетично ці коменти, якісь погані і так далі. І я взагалі помічаю, що напевно…Я недавно дивився інтерв’ю одного американського музичного менеджера, і він сказав про те, що якщо у вас немає хейтерів, це означає, що ви нікому не цікаві як артист. Він каже, що у вас повинно бути 80% хоча б слухачів, фан-фанатів і хоча б 20% хейтерів. Тоді це означає, що ви дійсно приносите щось нове в музику і в творчість. І мені здається це дійсно класно, коли є хейт.
Але він може бути спрямований, а може бути чисто тому, що людині сьогодні встала не з тої ноги і вона хоче просто похейтити когось. Я дуже часто бачу якісь хейтерські коменти. Нині я запустив зараз вокальні курси, я дуже часто бачу рекламу, яка йде. І коли люди бачать рекламу, це не завжди твоя аудиторія.Частіше, люди, які побачили рекламу, хочуть прокоментувати якось по- хейтерськи. Але мені здається, що це окей, коли в цілому є різні думки. Тобто це все енергія, це такий маятник, який накопичує енергію. І мені здається, саме за рахунок цих енергій артист і стає великим і масштабним. Тому що, в принципі, якщо брати будь-якого топ-артиста, навіть світового, у нього є багато хейтерів, багато фанатів.Взяти того самого Дрейка. Багато хейту – багато фанів. І це дуже круто.

Існує таке твердження, що критика – це прихований комплімент. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?
– Є дуже багато спрямованої критики. Інколи те, що я колись сприймав такою критикою, просто як хейт, в якийсь момент я зрозумів, що це щось, на що можна насправді звернути увагу.
Просто не в такому агресивному ключі, як це пишеться. Мені здається, насправді, критика інколи буває дуже потрібною, і ти в моменті розумієш, можливо, над чим тобі треба попрацювати. Тому що все одно ти робиш те, що тобі хочеться.
Ти слухаєш критику, ти слухаєш поради, але все одно робиш так, як тобі потрібно. Але інколи ці думки тебе спрямовують і дозволяють тобі подивитися зі сторони, зробити такий зум-аут і подивитися на себе зі сторони, що тобі треба підкоригувати. Тому мені здається, що це окей.  Необхідно робити те, що тобі подобається, і працювати далі.

Ви корінний київлянин. Як це – жити в столиці?
– Жити в Києві – це відчувати, що ти в такій індустріальної столиці країни. Відчувати, що ти знаходишся в такому центрі. Одному із центрів світу, я б так сказав навіть. Тобто можна порівняти Київ з якимось умовним Нью-Йорком для України, і це дуже круто. Жити в Києві — це бути постійно в оточенні крутих, креативних, творчих людей, які все одно з’їжджаються в столицю для того, щоб створювати разом щось круте. Це можливість виступати на великих, крутих, нових майданчиках з супер-крутим звуком. А також гуляти по парках, бачити історичні пам’ятки, просто кайфувати від того, що ти народився в найкрутішому місті України.

Продовжіть фразу «Бути музикантом – це?»
– Це постійно відчувати, що тобі чогось не вистачає, постійно намагатися розвиватися. А також розуміти баланс між креативністю і між експериментами і творчістю.  Це означає бути доволі егоїстичним, але намагатися прислухатися до думок оточуючих, коли вони тебе спрямовують, робити щось нове і цікаве, і розвиватися в своїй справі. Звісно, бути музикантом  –це дарувати енергію, радувати слухачів, створювати настрій їм, допомагати їм своєю музикою в складні моменти або позитиву, коли їм хочеться відпочити.

Що не вистачає сучасній українській музиці?
– Сучасній українській музиці не вистачає фірмовості, західної імплементації, вкраплення сучасної світової музики, яка може допомогти і українській музиці сучасній розвиватися. Тобто, немає трохи оцієї культури музичної глобальної. Є якісь окремі виконавці, які намагаються створити цю культуру, але, на жаль, це не завжди підтримується. І за рахунок того, що музика, яка не завжди якісна, вона стає популярною і це підтримується масовою аудиторією, це може погано впливати саме на таких якісних фірмових слухачів, які намагаються пробувати ось цю стелю і робити щось супер, унікальне, круте і, можливо, не зовсім зрозуміло на початку. Але круте, якісне і фірмове.

Що побажаєте волинянам?
– Я бажаю волинянам класних, сонячних, літніх днів, без тривог, без прильотів, щоб скоріше закінчилася в нас війна в загальному. Слухайте якісну музику, слухайте LAUD і побачимося на концертах!

Волинські