На 20-літті Ковельського університету  третього віку

20 жовтня 2025 р. 13:30

20 жовтня 2025 р. 13:30

На запрошення територіального центру міста Ковеля група слухачів Володимирського університету третього віку  разом із директоркою територіального центру Інною Мацьохою та соціальною педагогинею, кураторкою університету Оксаною Бистричан побували у Ковелі на 20-літньому ювілеї створення такої соціальної просвітницької ланки при терцентрі. Перед нами, як і гостями із Луцька та Нововолинська, гостинно відчинив того дня двері Палац учнівської молоді імені Івана Франка.

У Ковелі роботу така установа розпочала давно, першою в області, та й певне в Україні, взявши за досвід європейські методи у співпраці з людьми поважного, як у нас у Володимирі кажуть «елегантного», віку. Одного разу, побувавши у польському місті-побратимі Хелмі, зацікавилися такою роботою, оцінивши взаємозв’язок з людьми поважного віку, котрі вийшовши на пенсію хочуть жити повноцінним життям – навчатися, розвиватися, приносити користь суспільству, бути прикладом для молоді, не тільки вдома, а й і в громадській роботі для блага міста.

Свято розпочалося з пісні «Гімн милосердю», яку виконав університетський хор. Директорка територіального центру Світлана Смітюх розповіла, з чого стартувала робота установи, адже на початку, не маючи великого досвіду, розпочинали лиш з двох факультетів – мистецького та краєзнавчого. Згодом факультетів збільшувалося і кількісно, і якісно. Особливу популярність має мистецький, яким керує  залюблена в культуру Марія Батраченко. Її і кількох найстарших і за віком, і за навчанням у цій установі нагородив міський голова Ковеля Ігор Чайка та його заступниця Наталія Маленицька подяками від влади та подарунками.

Першопрохідкою двадцять років тому була Софія Сагаль, котра очолила університет. Вийшовши на сцену, вона розповідала, що працювати з людьми, які вже мають життєвий досвід, було легко, цікаво та відповідально. Головне –  згуртувати всіх, а потім розділити за вподобаннями. І так від початку 2005 року і донині.

Свято продовжувалось, перемішуючись з розповідями, про людей, їхні захоплення, вручались нагороди для кураторів, активних студентів. А пісні виконавців і запальні танці діток, саксофоніста були тією родзинкою свята, котрі брали за душу кожного в залі.

З подарунками і словами привітань виходили на сцену представники подібних закладів з міст області, з Володимира – директорка територіального центру соціального обслуговування Інна Мацьоха, з міста Нововолинська – директорка Університету вільного часу, який діє на громадських засадах, Лариса Жила та власниця етногалереї «Русовичі» Марія Доліновська, представники територіального центру міста Луцька. Вони ділилися досвідом, розповідали про свої напрямки у роботі, про те,  на чому роблять наголос, кого залучають до співпраці, адже такі університети самі підбирають напрямки, а загалом орієнтуються на бажання студентів: чим вони цікавляться, що хочуть чути та робити.

Свято завершилось у фоє за чашкою чаю з солодощами та танцями, які представили гості з Луцька, такі ж студенти, як і ми.

Додому їхали вже при дощі, на обочинах дороги нам  махали своїм віттям дерева в жовто-багряному листі. Осінь… Вона, як і ми, люди поважного віку, живе з надією, що буде і в нас ще весна, буде перемога і мир в нашій Україні. А ще ми цей день занотуємо, як гарний спогад і цікаво проведений час з новими знайомими. До речі, я там впізнала колишню недалеку сусідку, нині знану у Ковелі художницю, адже я колись також проживала у  цьому місті. Але це було давно, майже 50 років тому…

Антоніна СОЛОДУХА

Волинські