Алла Жупанюк: Просувати антинаукову і неприродну гендерну ідеологію в умовах демографічної кризи – це витончене самогубство

21 жовтня 2025 р. 17:51

21 жовтня 2025 р. 17:51

Депутат Луцької міськради від ВО «Свобода» Алла Жупанюк усе своє професійне життя присвятила благородній справі. Вона відкриває для дітей чарівний світ образотворчого мистецтва та вчить їх любити свою країну. Проте російська агресія внесла серйозні корективи у її роботу. Студія образотворчого мистецтва «Чарівний пензлик» стала водночас волонтерським штабом. Пріоритети у депутатській діяльності теж змінилися. У інтерв’ю Алла Жупанюк розповідає про свою роботу, а також висловлює позицію щодо низки питань, які стали предметом обговорення у сесійній залі.

- Алло Юріївно, ви – з творчої родини. Ваш чоловік – відомий художник, член Національної спілки художників України. Ви навчаєте дітей образотворчому мистецтву. Як творчим людям працюється під час великої війни з російськими загарбниками?

- Важко, як і усім українцям. Це постійні хвилювання за долю близьких та долю країни. У моїй родині усі чоловіки воюють. Вдома залишився один 14-річний син Остап. А чоловік, зять та інші близькі перебувають у лавах сил оборони України. Хтось працює на РЕБах, а хтось зупиняє ворожі орди на Донбасі. Але життя триває, попри смерть і війну. Ось у моєї доньки нещодавно народилася донечка. Зараз моїй онучці уже один рік. А значить рід продовжується.

- Розкажіть більше про вашу професійну діяльність?

- 5 жовтня виповнилося 10 років моїй студії образотворчого мистецтва «Чарівний пензлик». Перед цим 20 років працювала керівницею дитячої зразкової арт-студії «Веселка» у Волинському державному центрі естетичного виховання загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ. Була авторкою та ведучою дитячої телепрограми «Чарівна майстерня» на ТРК «Аверс». Викладала методику образотворчого мистецтва у Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти слухачам курсів.

За десять років у студії пройшли навчання, певно, близько тисячі дітей. Моя мета – виховати майбутню еліту української нації. Дітей, які знають історію України, її звичаї і традиції. Розуміють, що таке батьківщина та нація. Люблять свою країну та дбають про неї. Вони здатні приймати рішення та йти до мети. Тому у «Чарівному пензлику» ми велику увагу приділяємо не лише образотворчому мистецтву, а й вихованню патріотизму. Я зібрала чудову, професійну команду педагогів. Мені приємно, що наші вихованці очолюють рейтинги при вступі у профільні навчальні заклади та поступають на державну форму навчання. Це головний показник нашої роботи.

- Ви не лише навчаєте дітей прекрасному, а й приділяєте значну увагу громадсько-політичній діяльності та волонтерству. Що стало поштовхом до цього?

- Волонтерською діяльністю я почала займатися ще з 2014 року, коли розпочалося російське вторгнення в Україну. Десь тоді усвідомила: жінка не повинна бути аполітичною. Навпаки, вона має проявляти ініціативу та рішучість. Брати активну участь у розбудові своєї громади та країни. У 2016 році спільно з Русланою Вознюк та Юлією Гречковською заснували філію Всеукраїнської жіночої організації «Яворина» – ГО «Яворина-Волинь». Розпочалося все з акції «Серце патріота». Ми виготовляли сувеніри та віддавали кошти з продажу на допомогу вразливим верствам населення. Започаткували щорічну благодійну акцію «Свіча надії», яку проводимо на свято Стрітення. Того ж року я була обрана депутатом Княгининівської сільської ради. А у 2020 році стала депутатом Луцької міськради від ВО «Свобода».

Попри це я вважаю, що жінка завжди має залишатися жінкою, берегинею роду. Бути прекрасною, ніжною, мудрою, але слабкою половинкою. А не уподібнюватися чоловікам чи боротися з ними, як це пропагують окремі феміністки. Звісно, війна вносить свої корективи. Оскільки я залишилася вдома сама з неповнолітнім сином, бо мій чоловік у ЗСУ, то доводиться робити різну чоловічу роботу. Проте після війни я хочу бути жінкою у її традиційній соціальній ролі.

- Як змінилася ваша робота після повномасштабного вторгнення росії?

- 24 лютого 2022 року наша творча студія перетворилася на повноцінний волонтерський центр. За один день до нас приходило близько 500 людей. Хтось пропонував допомогу, інші питали: чим я можу бути корисним? Навіть старі бабці приходили і вимагали, щоб дати їм хоч якусь роботу. Це був справжній і щирий національний порив українців, які об'єдналися для відсічі російської агресії. Якраз на початку 2022 року ми зробили ремонт у студії. Але після початку повномасштабної російської агресії на стінах замість малюнків висіли маскувальні сітки. О 19 годині 24 лютого 2022 року була сплетена перша сітка 13 метрів довжиною і три метри шириною. Кожен був зайнятий потрібною роботою. Люди змішувати бандерівські смузі, допомагати внутрішньо переміщеним особам, збирали допомогу на фронт.

У подальшому ми налагодили продуктивну співпрацю з волонтерським проєктом «Меценати для солдата» та Волонтерським рухом «Маскімора» На території «Чарівного пензлика» активісти цих організацій щодня плетуть маскувальні сітки для наших воїнів. За один місяць виготовляємо до 1000 квадратних метрів такого матеріалу, який вкрай необхідний на фронті.

Ми також безоплатно виховуємо дітей загиблих героїв. Є система пільг дітям з родин військових, ВПО та родин тих, хто на фронті здобув інвалідність. Щороку на фінансування пільг студія виділяє до 100 тисяч гривень.

Крім цього, мені вдалося налагодити співпрацю з громадами українців в Італії, Німеччини та Бельгії. Дякуючи цьому в Україну прибула велика кількість гуманітарної допомоги на декілька мільйонів гривень: речі першої необхідності, ліки, гігієнічні засоби, одяг, обладнання для медичних закладів і українських військових.

- Як депутат Луцької міськради, ви запам'яталися низкою емоційних, яскравих виступів. Один з них стосувався захисту сімейних цінностей під час дискусії щодо неприпустимості популяризації гендерної ідеології серед дітей. Чому вас так непокоїть це питання?

- У лютому 2021 року під час сесії міської ради ми обговорювали питання про вилучення зі шкільних бібліотек книжки «Принцеса+принцеса: довго і щасливо». Цей твір пропагує гендерну ідеологію серед дітей та популяризує думку, що одностатеві стосунки і одностатеві шлюби – це круто, прогресивно і нормально. Більшість моїх колег по сесійній залі висловилися за те, щоб прибрати такі книги зі шкільних бібліотек міста. Але знайшлися депутати, яким цей твір припав до душі. Зокрема Алла Доманська з «Європейської Солідарності» активно відстоювала думку, що книжка «позитивно може вплинути на світогляд дитини». Натомість я переконана: крихка дитяча свідомість – це не поле для сумнівних експериментів і вона не має бути об'єктом підступних ідеологічних маніпуляцій. Бо традиційна родина – це тато і мама, чоловік і жінка. А не мама+мама чи тато+тато. Якщо буде інакше, нація просто вимре.

- Вас не дивує, що зараз окремі заангажовані особи намагаються нав'язати українцям думку, начебто підтримка традиційних цінностей - це ознака відсталості і російського впливу?

- Це відверте лицемірство. У Америці, Європі та в інших країнах світу дуже багато людей мають консервативні погляди і виступають за традиційні цінності. Саме західна цивілізація, а не москва є колискою християнської цивілізації.

Мало того, Захід останнім часом починає відмовлятися від лівої повістки, важливою складової якої є якраз гендерна ідеологія. У Америці уряд визнає лише дві статі. У Великобританії дослідження медиків змусило владу заборонити трансгендерні експерименти над дітьми. Словаччина внесла зміни до конституції та юридично закріпила існування лише двох статей. І тільки Україна з якогось дива намагається толерувати і просувати антинаукову і неприродну гендерну ідеологію. Робити це, та ще й в умовах демографічної кризи – це справді витончене самогубство.

- Ще однією загрозою для України є діяльність московської церкви як духовного оплоту кремля. Ваш виступ на сесії щодо недопуску лучан в укриття під час повітряної тривоги в храм, який належить московському патріархату, мав великий резонанс.

- Мене обурило, що в той момент, коли на Луцьк летять російські ракети і шахеди, московські попи не пускають людей в укриття. Це суперечить не лише релігійним, а й загальнолюдським цінностям. Церква має дбати про духовність і оберігати життя. Але, здається, московська церква в Україні більше дбає про збереження зв'язків з Росією та промивання мізків суспільству. Мене щиро дивує та обурює, що влада так і не спромоглася заборонити діяльність цієї структури в Україні.

- Ви член – постійної комісії Луцької міськради з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови. Чи зобов’язана держава під час війни приділяти увагу сфері культури та освіти?

- Я відповім словами Вінстона Черчилля: якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо? Культура під час військової агресії виконує кілька важливих функцій. Вона є тим джерелом внутрішньої сили, яка допомагає нації вистояти не лише фізично, але й духовно. Якщо ми відмовимось від своєї духовної спадщини, то як виграємо війну?

Маю 30 років педагогічного досвіду, тому мені дуже болить те, що коїться з нашою освітою. Здається, ми втрачаємо орієнтири. Вчитель – це людина, яка виконує благородну та почесну місію: виховує покоління українців. Він має користуватися належним авторитетом та повагою. Але зараз вчителя обмежують у можливостях, у тому числі спекулюючи на правах дітей, проте забуваючи про їхні обов’язки. У дитсадках педагоги з багаторічним стажем роботи мають на руки 8000 гривень зарплати! У той же час оклад деяких державних посадовців становить сотні тисяч чи й мільйони гривень. Луцька міська рада зверталася з вимогою до уряду підвищити оклади за тарифною сіткою педагогам. Але відповіді не отримала. Економія на культурі та освіті дуже дорого обійшлася українцям. Ми платимо за неї страшну ціну. Бо якби вчились так як треба, то і війни вдалося б уникнути.

- У суспільстві активно обговорюється заява ексміністра економіки та радника Офісу президента Тимофія Милованова щодо необхідності завезти в Україну 10 млн трудових мігрантів. Яка ваша думка з цього приводу?

- Боронь Боже. Мільйони мігрантів з Азії та Африки вже мешкають у Європі. І що ми бачимо? Вони не асимілюються і не інтегруються у суспільства. Створюють замкнені громади. Нав'язують свою релігію та норми життя. Немає ніяких доказів, які підтверджують, що мультикультуралізм, знищення національної держави і масова міграція вихідців з чужих культур сприяє економічному розвитку. А ось зворотних прикладів дуже багато. Від зростання злочинності на вулицях європейських міст до появи гетто та спроб знищити християнську цивілізацію. Україна має передусім думати про те, як повернути своїх громадян, а не здійснювати небезпечні демографічні експерименти. Не потрібно марити ілюзіями, що усі українці, які вимушено виїхали через війну, в захопленні від життя на чужині. У Європі є дуже багато проблем. Якщо наша влада буде дбати про національні інтереси та працювати на велич української нації і держави, багато хто залюбки повернеться додому.

Спілкувався Петро Герасименко

Волинські