Під час повітряної тривоги волинянин Ігор Левкович грає і співає для вихованців дитсадка

26 жовтня 2025 р. 20:25

26 жовтня 2025 р. 20:25

Гени свою роль зіграли: Ігор Левкович зараз буквально живе музикою.

«Моя мрія – написати таку пісню, яку слухали б мільйони», – каже музичний керівник ЗДО № 8 Нововолинська Ігор Левкович

Вишуканий цьогорічний концерт до Дня працівників освіти, який подарували своїм наставникам вихованці Нововолинського центру дитячої та юнацької творчості, був прикрашений у фіналі виступом, що приємно сколихнув всіх присутніх у залі. Ну ще б, їхній колега, музичний керівник ЗДО № 8 Ігор Левкович у дуеті з Марією Козлюк неймовірно світло і щиро, та й досить професійно, виконував пісню «Смарагдове небо». Оплески линули і линули, їх обох досить довго не відпускали зі сцени.

Як зародилася ідея у музичного керівника вийти у такий спосіб на сцену? Що передувало цьому? Пропонуємо вам бесіду із цим талановитим молодим чоловіком.

– Моя мала батьківщина – Любешів, де я народився і де живуть мої батьки, і Любешівщина, де живуть і трудяться мої численні хрещені, дядьки і тітки, двоюрідні брати і сестри. Мій тато – музикант, і вже більше тридцяти років працює музичним керівником у дитсадку Любешова. Через надцять років мені довелося стати на стежину тата.

Мама трудиться у приватному підприємстві, – ділиться Ігор. – Їй доводиться витримувати двох музикантів.

Зізнаюся, в шкільні роки мене не приваблював спів, бо на багатьох концертах доводилося виступати – і мене чомусь він відлякував. Після закінчення школи твердо вирішив стати перекладачем і вступив навчатися у Волинський національний університет. Тато мене привітав і так якось по-батьківськи мовив, щоб я спробував свої сили на музичній ниві, бо в цьому напрямку він все ж докладався у моєму вихованні. І заради нього спробувати цього хліба. Слова батька є закон – і я подав ще документи у тепер  Волинський  музичний коледж. На творчому конкурсі серед семидесяти претендентів був першим, результати ЗНО також були високі, і у рейтингу виявився  третім. У приймальній комісії мене вітали як студента цього коледжу і татове прохання я виконав.

Слова батька є закон – і я подав ще документи у тепер Волинський музичний коледж.

– Своїх колег на концерті ти зачарував співом, емоціями, натхненням…

– З середини двотисячних років я повернувся до співу, захопився рок-музикою. Тоді ще не було нинішньої цифровізації і записи популярних груп знаходилися на касетах, дисках різних форматів, які мені дарували брати, сестри, дядьки і тітки, котрі були за мене старші на п’ять – сім років. Вони були у тренді, як сьогодні мовлять. Вже серйозно я прихистився до співу під час навчання в інституті мистецтв Волинського університету на факультеті естрадного мистецтва, де викладали фахові предмети, вокал, академічний спів. Переробив семиструнну гітару на шестиструнну, знайшов однодумців і почали творити. Зараз у складі нашої групи – я, Марія Козлюк, ще один саксофоніст, гітарист. Маємо свою студію звукозапису, здаємо в оренду музичне обладнання і найголовніше – маю три свої записані пісні, які можна прослухати через інтернет. Слова мої, музика – колективна. Я прагну написати таку пісню, яку слухали б мільйони людей. Мені дуже сподобалася нововолинська творча аура, тут до мене приходить натхнення. Тут знайшов своє кохання Юлію – військовослужбовицю ЗСУ.

– Але у твоєму представлені на концерті була й інтрига – музичний керівник дитсадка, і на додачу – такий проникливий спів.

– Напевно, щось передалося від тата – також музичного керівника дитсадка. Він, до речі, і запропонував спробувати себе на державній роботі. По приїзді у Нововолинськ якраз і була вакансія у ЗДО № 8 селища

Благодатного. У 18 років у мене був невеликий досвід акомпаніатора у дошкільному дитячому закладі. Перші робочі дні припали на час повномасштабного вторгнення росії, тоді частими були тривоги і доводилося дітей водити в укриття. А їх там потрібно було чимось займати і тут музкерівникові відкривалася дорога до вияву своїх педагогічних навиків. Дуже вдячний директорові нашого дошкільного закладу Тетяні Петрівні Дан, всім вихователям, працівникам, які підставили мені  своє плече допомоги, поради. Як співакові приємно, коли після концертів у Будинку культури Благодатного діти до мене підбігають і вигукують: «А ми вас бачили на сцені як ви класно співали!».

Ігор ЛІСОВИЙ .

Зараз також читають: Герой із Волині: перемагати можна, перенісши десятки хірургічних операцій після поранень .

Волинські