Колонка редакторки: реалії передплатної кампанії

11 листопада 2025 р. 13:09

11 листопада 2025 р. 13:09

Останні місяці року завжди  були важливим періодом для друкованих засобів масової інформації. Бо то ж передплатна пора. А це і як екзамен на читацьку довіру, і як закладання фундаменту, на якому будуватиметься робота наступного року. Тому у редакціях вболівали, щоб пройшла ця кампанія  успішно і видання впевнено входило у наступний рік.

І от врешті «Укрпошта», зібравши  матеріали і гроші для включення у  відповідний каталог ще в середині літа, наприкінці жовтня оголосила старт передплати. Але на відміну від попередніх, цьогорічна не просто тривожить, а й у певній мірі лякає. Зрозуміло, що часи змінилися, газети вже не мають таких тиражів, як раніше, їм годі змагатися в оперативності з соціальними мережами та інтернет-виданнями, але і друковані версії видань ще не втратили своїх читачів.

Та не стільки цифровізація губить нині газети, як наш давній і колись надійний партнер – «Укрпошта».  На наступний рік вона збільшила тарифи на доставку періодичної преси більш ніж на 42 відсотки. Якщо цього року плата за такі послуги забирала більше третини передплатної ціни на газету, то тепер – майже половину. Відповідно і газета за передплатою мусила подорожчати, хоч частка  видавничої ціни, тобто тієї суми, що залишається редакції, збільшилась лише на кілька гривень. От і виходить загалом, що місячна передплата газети коштуватиме 70 гривень без її оформлення. Оскільки газетними читачами нині залишаються переважно люди старшого віку, то таке здорожчання  може позначитися і на тиражі.

Та це ще, як кажуть, було б пів  біди, якби пошта належним чином надавала такі послуги. У Володимирі, приміром, майже постійно у значній частині міста газети до передплатників, якщо і потрапляють, то із значним запізненням, або їх зовсім не приносять чи радять приходити за ними у відділення. Причиною переважно стає нестача кадрів листонош, що у певній мірі спричиняють невисокі зарплати на таких посадах, хоч про мільйонний рівень зарплати її головного директора хто тільки не говорив і не обурювався. Звернення на гарячу лінію теж зводяться до пояснень на кшталт «Проблема відома, над її усуненням працюємо».

І подібна ситуація не тільки у нашому місті та районі. Про зумисне нищення газет поштою кричать на всіх рівнях редактори газет усієї України, але це як голос у пустелі. Мимоволі складається враження, що газети для пошти, то лише зайвий клопіт, хоч вона і тарифи щороку підвищує, і реформи постійно впроваджує, і щоразу запевняє видавців, що активно та зацікавлено долучається до проведення передплатної кампанії й стимулює листонош до збільшення кількості передплатників.

Ось такі невеселі настрої пов’язані у газетярів з початком цьогорічної передплатної пори. Але ми сподіваємося, що, попри всі ці труднощі, газета  «Слово правди» наступного року видаватиметься, а там, дивись, і за кілька літ зустріне своє 90-річчя. Бо не передплатою єдиною вона живе. Майже тисяча її примірників продається у торгових точках по всьому місту. Проблемніше з таким позапоштовим розповсюдженням у районі. Ми були б раді, якби відгукнулися і посприяли у цьому підприємці, які мають торгові точки у селах.

Для  читачів, що живуть неподалік редакції, газета може бути дешевшою, якщо вони самі забиратимуть її на вул. Драгоманова, 18.  До того ж «Слово правди» і активно цифровізується, видання має свій офіційно зареєстрований сайт, сторінки у соціальних мереж, де кількість підписників постійно зростає. Практикуємо і електрону передплату, при якій кожен випуск газети у форматі ПДФ надсилається на електронну пошту – вона теж обходиться дешевше.

А ще мусимо зізнатися, що багато наших читачів обурені тим, що у газеті перестали друкувати списки людей, що відійшли у Вічність. Нам телефонують, обіцяють скаржитися владі, дехто навіть заявляє, що заради цього тільки й передплачував газету, інший читач пропонує провести опитування. Однак попри все це, редакції, яка брала цю інформацію у відділенні ДРАЦСу, зі зміною його керівництва не вдається знайти порозуміння. Там вважають, що це не передбачено законодавством, що не всі рідні покійних можуть погоджуватися на повідомлення про смерть їхніх близьких. Та якщо таки вдасться знайти якийсь компроміс, ми відновимо цю рубрику.

Втім, хочеться вірити, що читач знаходить у газеті й інші цікаві матеріали. Бо попри всі труднощі, «Слово правди», як мало яка з місцевих газет в області, постійно виходить на 12-ти насичених різноманітною інформацією сторінках. Її нині зведений до мінімуму колектив шукає цікаві теми, пише грантові заявки і робить все для того, щоб єдина газета у Володимирі і одна з трьох  у  громадах району (ще зашилися нововолинська і локачинська) вижила.

А для цього, любі наші читачі, не розлучайтеся із «Словом правди» і наступного року.

Антоніна МИХАЛЬЧУК

Волинські