«Встелили всі села квітами, а хлопчика мого немає…»: у громаді на Волині провели в останню дорогу Героя Миколу Загоровця

12 листопада 2025 р. 08:06

12 листопада 2025 р. 08:06

У Рожищенській громаді сотні людей з квітами та державними прапорами схилили голови, зустрічаючи кортеж із тілом загиблого захисника України Миколи Загоровця , який віддав життя, виконуючи бойове завдання з оборони незалежності держави.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України у Рожищі зібралися представники громади, побратими, друзі, духовенство та просто небайдужі жителі, аби висловити вдячність і розділити біль втрати з його рідними, - йдеться на сайті міської ради.

Зі словами співчуття та шани звернулися благочинний Рожищенської округи, настоятель храму Архістратига Михаїла отець Микола Царик та Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук .

Під час прощання бабуся Миколи зачитала власноруч написаний вірш-звернення до всіх захисників України, який назвала «Господи, скажи, за що…». У кожному слові - біль і молитва за внука та його побратимів. Вона просила передати ці рядки воїнам, які нині тримають оборону. Після її слів ще більші сльози покотилися додолу, бо сьогодні кожному болить…А згодом, під стишену мелодію «Плине кача» рожищани схиляли голови, несучи до домовини живі квіти.

Після громадського прощання траурна процесія рушила до Лукова – рідного дому Миколи. В селі труну з тілом Героя супроводжували військові під сумні молитвоспіви церковного хору та духового оркестру.

Дорогою мати загиблого не стримувала розпачу:

«Встелили всі села квіточками, а хлопчика мого немає… А я ж тебе просила не йти. А ти казав, що мусиш, бо у братів діти, а ти маєш бути там. Пішов добровольцем, а повістки потім ще йшли та йшли… Народжений у велике свято Покрови, а чомусь Боженько не зберіг… А я так вірила, так молилася цей рік… Чим же я так згрішила?..».

Ті, хто знав Миколу, кажуть, що він був добрим, світлим, щирим – із тих людей, яких називають Божими дітьми. У рідному Лукові зібралася величезна кількість людей – рідні, друзі, односельці. Усі зі сльозами на очах прощалися з воїном, який ще недавно ходив цими стежками.

«Коля до нашого підрозділу перевівся якраз перед Курською операцією. Дуже вихований і чемний хлопець, завжди з посмішкою, готовий до виконання будь-якого наказу. Дисциплінований, любив сім’ю і Україну. Віддав своє життя за нинішній день нашої держави», – розповів командир роти РЕБ, капітан Артем Р .

У храмі Святителя Миколая Чудотворця священники ПЦУ звершили заупокійну молитву за упокій душі невинно вбитого воїна. Під спів церковного хору лунали слова про вічне життя, про любов, що сильніша за смерть.

До кладовища траурну ходу супроводжували короваї, перевиті чорними й синьо-жовтими стрічками. Своєї власної сім’ї Микола створити не встиг – війна обірвала його молодість.

Біля могили пролунали останні військові почесті. Почесна варта зняла з домовини державний прапор, який передали матері загиблого воїна. У повітрі тричі відлунали постріли – салют Герою. А в небо полинули слова молитви та вічне «Слава Героям!».

Нагадаємо, Микола Загоровець загинув 26 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання . Довгий час рідні вірили, що він живий. Та 6 листопада надійшло офіційне підтвердження – Герой загинув.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!

Волинські