Як волинянка Катерина Шиліна знаходить найкращі гриби — секрети знаної любительки «тихого полювання»

13 листопада 2025 р. 15:46

13 листопада 2025 р. 15:46

Катерина Шиліна – велика шанувальниця природи, а ще одна з найкращих грибниць селища Маневичі на Волині. Вона завжди вирушає до лісу ровером і каже: «Хай їдуть на автомобілях, мотоциклах, електровелосипедах, скутерах, а мої гриби мене завжди чекають!»

Про це пише Надія Роденко для газети « Нова Доба».

От якось і на днях їхала Катерина знову з повною коробкою грибів.

Про своє «тихе полювання» жінка розповідає:

– Мої покійні батьки нас, дітей, завжди залучали до збору ягід та грибів. Показували найкращі грибні місця в лісі. Це відтоді й до сьогодення мене дуже цікавить. Я цілісінький сезон шукаю гриби – і знаходжу їх. Зараз уже прохолодно, але земля ще не замерзла, тож гриби є.

Ось сьогодні я назбирала коробку зеленичок, трохи рижиків, а ще чимало парасольок, молоденьких польських, маслюків та кучку опеньків. Ось навіть четвірка білих є. Ходжу і по своїх старих місцях, і з новими знайомлюсь. Кладу гриби за сортами в різні пакети, аби вдома було зручніше їх перебирати. От тільки цієї осені, як раніше, ніколи масово на опеньки не натрапляла.

Гриби – окреме царство лісу, природа якого зачаровує в будь-яку пору року. Зараз пахне глицею, опалим листям, і скрізь ходить тиша: як поруч зі мною, так і по моїх слідах… У ліс іду тільки з позитивними емоціями: депресію – геть, набираюсь здоров’я!

На запитання: чи є в неї, бувалої грибниці, якісь секрети щодо пошуку грибів, вона ділиться декількома корисними порадами:

– Найкраще гриби ростуть у час дощів, особливо коли тумани та прохолодна погода, а не спека. Як пройде добрий дощ – за два-три дні чекай їхньої появи. Але краще всього ростуть вони на повний місяць, як казали старіші люди. Найбільш плодоносний період для грибів, звичайно ж, осінь. Вирушати по них треба якнайраніше – справжній грибник стрічає схід сонця в лісі.

А ще гриби люблять гратися в хованки. Знайшовши одного, дивлюся, чи поряд нема йому пари, бо гриби не люблять рости на самоті. Мій батько Василь казав: «Де один грибок, там і цілий вінок». От, наприклад, лисички ростуть великими сім’ями. Буває, ніби нема, а придивишся – вони є десь трохи оддалік.

«Білі гриби я стараюся викручувати із землі, щоб не пошкодити грибницю, а деякі зрізаю під корінь», - додає жінка.

Про те, як вона переробляє грибочки, каже:

- Традиційно готую грибну солянку, підливу, яка підходить до каш, картопляного пюре, макаронів. Варю борщ та суп, а ще готую котлети, вареники з грибами, просто смажанку, тушкую картоплю з лисичками, а ще роблю грибний фарш – також і в морозилку. Білі гриби сушу, мариную. Частину свого грибного «улову» здаю заготівельникам.

Покійний її чоловік Віктор Арсентійович н е хотів їсти борщу чи супу, якщо він зварений без сухого білого гриба. «Інший запах, інший смак, навіть колір інший», – казав він. Я так і нині роблю – додаю сушені білі гриби у перші страви.

А ще Катерина Василівна розповіла про випадки, які найбільше запам’яталися їй в походах до лісу:

– Якось натрапила на велику кількість грибів. Свій скромний транспорт – велосипед – вирішила лишити біля старого дуба, в ямі, як робила частенько. Та ось того разу хтось украв його… Огорнув серце жаль, розпач, але додому ж треба було якось дістатись, тим більше була вже пізня пора. Так і прийшла додому з грибочками, яких тоді назбирала дуже багато. Нічого, пережила. Діти подарували новий велосипед, знову кручу педалі до лісу, але вже геть далеко його не залишаю.

А недавно, коли поверталася додому, дорогу мені переходили дикі кабани з великою кількістю молодняка. Страх охопив мене такий – аж ноги задерев’яніли! Зупинилася – і вони спинились. Промайнула рятівна думка: треба їхати звідти скоріш! Крутила так педалі, що аж, здавалось, ліс шумів. Оговталася вже біля Пітрицького ставу.

«Люблю я їздити в ліс сама, а свої грибні місця нікому не показую – такий закон бувалого грибника! Грибів та ягід і так на всіх вистачає…» - наголошує жінка.

Нехай усі лісові дороги Катерини й інших обожнювачів «тихого полювання» будуть у насолоду. А додому щоб усі поверталися тільки з повними кошиками!

Фото з архіву сім’ї ШИЛІНИХ

• Як приготувати смачні опеньки в сметані: швидкий рецепт ніжної страви
• У пошуках зеленого золота: як на Волині збирають зелениці
• Грибний сезон на Волині: скільки коштують зелениці і підзеленки

Волинські