Пріоритетним завданням стала підтримка ЗСУ

19 листопада 2025 р. 16:36

19 листопада 2025 р. 16:36

Розмова з володимирським міським головою Ігорем Пальонкою про підсумки, здобутки, виконання передвиборчої програми та нові виклики

Минає п’ять років, як очільником Володимир-Волинської громади обрали Ігоря Пальонку. Після закінчення такого періоду мали б відбутися місцеві вибори, однак війна внесла свої корективи. Верховна Рада підтримала постанову про безперервність функціонування органів місцевого самоврядування в Україні в умовах військової агресії рф. В інтерв’ю з володимирським міським головою, підбили підсумки зробленого за каденцію та проаналізували, які пункти з передвиборчої програми вдалося виконати, а які – ні й чому.

– Одним з основних досягнень можна назвати повернення місту його назви Володимир.

– Дійсно, відновлення історичної назви міста стало важливою подією. До того ж це було одним з пунктів моєї передвиборчої програми. І хоч тривали непрості дискусії, відбувалися громадські слухання, але ми всією командою постаралися, щоб врешті відбулося повернення до справжньої, а не нав’язаної історії нашого княжого міста. І добре, що встигли з цим до початку повномасштабного вторгнення росії, бо в умовах війни, можливо було б не до того. Тож варто подякувати місцевим депутатам, які майже одностайно проголосували за таке рішення. А також народним депутатам України, оскільки і на засіданні парламентського підкомітету почув підтвердження того, що потрібно повертати все українське. Вважаю, це вагомим здобутком, бо ми відновили історичну справедливість щодо нашого міста, яке має дуже глибоку історію.

– Скажіть, а коли приставки «Волинська» позбудеться назва громади?

– Наша громада створювалась постановою уряду і, дійсно, вона ще досі називається Володимир-Волинською, хоча її орган управління – Володимирська міська рада. Знаю, що вже зареєстрована постанова, у якій йдеться про зміну назви ТГ. чекаємо на це з нетерпінням.

– За час вашої каденції лікарня у Володимирі вийшла на значно вищий рівень, стала кластерною.

– Для нас це великий успіх. До виборів лікарня навіть не мала статусу «опорної», така була в Нововолинську. Оскільки держава на опорні медзаклади виділяла кошти для закупівлі обладнання, модернізації, ремонтів, то громада багато втрачала. Реформа медицини продовжилась, тож стало зрозуміло, що потрібно діяти і активніше розвивати медичну сферу, щоб таки отримати статус «кластерної лікарні». Загалом цей проєкт обійшовся бюджету міста у близько 350 мільйонів гривень. Крім того, кошти, які заробляло ТМО, також вкладалися у розвиток медзакладу.
І тепер мешканці нашої та й сусідніх громад можуть тут отримують якісні послуги. Про володимирський медзаклад схвально відгукуються на обласному рівні, і навіть у МОЗ. Тож можна стверджувати, що ще один з пунктів моєї передвиборчої обіцянки успішно виконаний. Це спільна заслуга, але чимало зусиль доклала керівниця медзакладу Тетяна Ващук.
Нам також вдалося переконати обласну владу передати на баланс міста станцію переливання крові. Є бачення, що там розмістити. Розширимо деякі відділення лікарні, але саму станцію також збережемо.

– Іншим важливим проєктом у громаді є будівництво реабілітаційного центру?

– Цей центр можна назвати викликом, який постав через війну. Там тривають масштабні будівельні роботи, уже зведений новий корпус, де будуть сучасне укриття, басейни, просторі зали. Центр у структурі ТМО. Підрядник дещо затримує роботи, оскільки не вистачає працівників. Стараємося популяризували цей проєкт, щоб до його реалізації долучилися і міжнародні партнери. Нещодавно тут побувала делегація з Німеччини. Допомога потрібна різнопланова – коштами чи обладнанням, бо це дороговартісний об’єкт, який плануємо відкрити у 2026 році. Також пропонуємо приєднуватися й сусіднім громадам, як це зробила Оваднівська. Адже їхнім мешканцям також може знадобитися реабілітація.

– Ще одним пунктом вашої передвиборчої програми було поліпшення спортивної інфраструктури в громаді?

– Я сам люблю спорт, певний час захищав честь громади, отож додав його розвиток до пріоритетів перед виборами. У Володимирі є жіноча футбольна команда, яка представляє місто у жіночій Вищій лізі України, є юніорські команди, які грають в ДЮФЛ. Спортивна інфраструктура також формує імідж міста, і нам нині за неї не соромно. Вдалося переконати депутатів, що потрібно розвивати й цю галузь, хоч були щодо цього різні думки. Тепер маємо повністю оновлений центральний стадіон, відремонтований басейн, новий спортивний майданчик біля гімназії № 5, оновлений спортзал у колишньому кінотеатрі «Космос», де займаються боксери та легкоатлети, Навіть міністр спорту Вадим Гутцайт під час візиту у громаду у 2023 році відзначив, що у нас дуже добротний стадіон, як для такого невеликого міста.

– Під час вашого керівництва в громаді поремонтовано і оновлено чимало доріг, проведено капітальні ремонти прибудинкових територій. Чи все зробили, що запланували?

– Планів було більше, але війна внесла свої корективи в освоєння коштів, потрібно найперше дбати про допомогу війську. Загалом вдалось відремонтувати понад 35 вулиць у громаді, більшість – до початку повномасштабного вторгнення. Також провели капітальні ремонти шести прибудинкових територій, про що просили мешканці під час зустрічей у дворах.

Залучили десятки мільйонів гривень співфінансування від тоді ще Служби автомобільних доріг для капітального ремонту автошляхів до села Дігтів та Новосілки. Вкладено шар асфальту на вулиці Зимнівській. Також за час каденції відновлювалась дорога у напрямку міста Устилуга. Загалом через Володимир значно збільшився потік транспорту, тож у планах ще облаштування кругового руху на центральному перехресті, на що вже готовий проєкт.

– Справжньою окрасою Володимира, яка полюбилася мешканцям та гостям, став парк на острові «Риловиця».

– Дійсно, це одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців, і гості, які тут бувають, залишаються з приємними враженнями, кажуть, що це парк європейського зразка. Його реконструкцію завершували у 2021 році. Торік, на звернення мешканців, облаштували ще тротуарну доріжку з бетону. До мене звертаються мами, які гуляють тут з дітьми, з проханням покласти замість піску на дитячому майданчику поліуретанове покриття, будемо на це шукати кошти в бюджеті.
Залишилось невирішеним питання очищення річки Риловиці. Через низький рівень ґрунтових вод її русло почало заростати. Міркуємо, як виправити. Прикро лишень, що не всі люди цінують і бережуть це місце, приміром можуть вигулювати собак на газонах, не прибирають за своїми улюбленцями.

– Чи зводяться у громаді нові будинки, можливо, передбачається житло для військовослужбовців?

– Цього року у місті ТОВ «Еней» здало в експлуатацію 90-квартирний будинок. Крім того, погоджено всю документацію щодо будівництва житлового мікрорайону «Володимир Сіті» на території колишнього консервного заводу, що на вулиці Луцькій. Там уже розпочинаються роботи. Це буде сучасна забудова, фактично в центрі міста, із відгородженою територією.
І третє будівництво розгорнеться на території колишнього танкового полку. Там Міноборони надало ділянку для спорудження багатоповерхівок. Передбачається, що частину житла нададуть військовим, решта буде комерційною. Ми ж, своєю чергою, беремося за облаштування каналізації в цьому мікрорайоні, за кошти міського бюджету уже розроблена ПКД, плануємо залучити грантові кошти або ж переконувати забудовника долучитися до цих робіт. Крім того, у місті зводяться одноповерхові будинки – таунхауси, які мають попит серед мешканців.

– Громада активно співпрацює з фондом енергоефективності щодо термомодернізації будинків. Скільки таких проєктів реалізовано?

– Дія такої програми поширена на 11 будинків нашого міста, які стають прикладом того, як залучаючи мешканців, кошти фонду енергоефективності та за підтримки місцевої влади можна поліпшити своє житло. У будинках, в яких уже проведено термомодернізацію, відчутно знижено вартість послуг з теплопостачання. Вдалося також утеплити уже всі дошкільні заклади та Центр позашкільної освіти.

– На сайті міськради часто інформують про поїздки працівників міськвиконкому за кордон? Чи є результати співпраці з міжнародними партнерами?

– Поставив собі за мету за час каденції відвідати всі міста-партнери. Це важливо, бо коли ти спілкуєшся віч-на-віч з міським головою закордонного міста, то налагоджуєш пряму комунікацію. Вдалося побувати уже майже у всіх наших партнерів. Що це дало? Напевно, наша громада може стати прикладом для багатьох щодо залучення коштів ЄС, інших фондів для поліпшення послуг. Наприклад, разом з містом Цвікау, з яким співпрацюємо тривалий час, за п’ять років вдалося за кошти ЄС придбати шість автомобілів для комунальних підприємств, два з яких служать для перевезення осіб з інвалідністю. Нещодавно приїжджали партнери з німецького міста Монхайм-ам-Райн, з якими уже підписані наміри про партнерство. Завдяки їм отримали дві одиниці техніки для КП «Полігон», також вони передали два авто на потреби ЗСУ. З гміною Грубешів спільно реалізувати проєкт «Готський шлях». Партнери з британського міста Нерсборо передали два автомобілі для пожежної частини. Завдяки проєкту «Говерла» вдалося отримати екскаватор для КП «Полігон», а також генератори та чимало різного обладнання. Тож, як бачимо, від таких поїздок є значні результати.

– Варто поговорити і про те, що не вдалося. Одним з пунктів вашої передвиборчої програми було встановлення індивідуального опалення в багатоквартирних будинках.

– Так, визнаю, що не вдалося забезпечити індивідуальне опалення в багатоповерхівках, однак робота у цьому напрямку проводилась. Зокрема, прийнята програма щодо облаштування індивідуального опалення, визначали перелік будинків, в яких це найлегше зробити, закладали кошти на придбання газових котлів для соціально-незахищених категорій. Бував на зборах з мешканцями будинків, де переконував їх у вигоді індивідуального опалення. Траплялося, що у 12-квартирному будинку в 11 квартирах воно було, а в одній – ні, а для облаштування індивідуальне опалення в будинку потрібна згода всіх мешканців, отож ситуація заходила у глухий кут.
Утім, у період війни система централізованого опалення показала свої переваги, бо помешкання з автономним опаленням залежали від енергетичної сфери. Сподіваюсь, уряд спростить умови підключень і ми повернемось до цієї теми.

– Які ще проєкти хотіли б реалізувати, але змушені поставити на паузи через війну? Давно ведуться розмови про реконструкцію площі, організацію кругового руху в центрі міста.

– Нам багато чого вдалося зробити, але є й такі пункти програми, які не змогли реалізувати. Це вже згадане автономне опалення. Проєкт з очищення Луги теж виявився складнішим, ніж сподівалися, оскільки річка на території природно-заповідного фонду, що вимагає відповідних документів на виконання тут робіт. Перед війною уже мали певні напрацювання, але зараз виникли нагальніші потреби, тож роботи призупиненні.
Щодо капітального ремонту центральної площі, то також є напрацювання, однак через повномасштабне вторгнення цей проєкт поставили на паузу. Хоч у ході підготовки вдалося відремонтувати колектор під площею на глибині 6 метрів методом санації, також об’єднали і відремонтували в центральній частині міста мережі теплопостачання трьох котелень. Виготовлений проєкт на цю реконструкцію, який пройшов громадські обговорення, є ПКД, зроблена 3-D візуалізація. Вірю, що після закінчення війни нам вдасться площу у Володимирі зробити гарною, сучасною..

– Ваша каденція припала на складний час: спочатку коронавірус, потім повномасштабне вторгнення. Як справлялися з новими викликами, як громада допомагає ЗСУ?

– Дійсно, війна змусила переформатувати нашу діяльність, змінити світогляди і максимально підтримувати ЗСУ. Лише з міського бюджету передали обладнання та виділили субвенції для військових на 535 мільйонів гривень. У розрахунку виходить, що кожен мешканець передав війську 4,7 тисячі гривень. Крім того, виконавчий комітет, освітяни та інші установи періодично віддають одноденний заробіток, щоб купити обладнання бійцям. Також бізнес вкладає велику частку у підтримку Збройних сил. Наша громада за статисткою на другому місці в області щодо допомоги ЗСУ. Насамперед допомагаємо військовим частинам, які дислокуються у нас, волинським підрозділам, третій штурмовій бригаді та іншим.

– Ви особисто неодноразово їздили до бійців на передових позиціях. Де побували, що передавали?

– Ми відвозили допомогу 14-й бригаді на Харківщину, їздив у Краматорськ, в розташування 100-ї бригади, був в «сотці», коли вона знаходились у Покровську, де зараз тривають важкі бої. Їздив особисто підтримати командирів, солдат, подякувати їм і почути з перших уст про потреби.

– У період війни постало питання будівництва укриттів, зокрема для закладів освіти. Що зроблено в цьому напрямку?

– Під час повномасштабного вторгнення громада однією з перших взялася за укриття у школах і садочках. Наші ДНЗ почали працювати у числі перших на Волині в час великої війни. Довелося відремонтувати вентиляцію, санвузли, освітлення, все згідно з чинними нормами. Нас навіть ставили у приклад іншим громадам.
Нині у всіх навчальних закладах є укриття, окрім ліцею ім. О. Цинкаловського. Там також почалося його спорудження. Процес затягнувся, бо проєктанти безвідповідально затягували виготовлення документації, потім змінили ДБН, потрібно було її переробляти. Двічі оголошували тендер, тепер маємо нового підрядника. Наразі там перекладають мережі водо-, газопостачання, а також облаштовують систему каналізування.

– Чи підтримує громада сім’ї, які втратили рідних на війні?

– У місті діє соціальна програма для сімей, які втратили рідних на війні. Вони можуть скористатися безплатним проїздом у міському транспорті, надається разова допомога на сплату комунальних послуг, також вітаємо дітей і дружин полеглих Героїв з днями народження. Особисто систематично проводжу зустрічі з сім’ями, які втратили рідних, щоб почути їхні проблем, за можливості розв’язати ті, що під силу.

– У перший рік повномасштабного вторгнення непростою стала організація опалювального періоду. Як справилися тоді, як стартував цьогорічний сезон?

– Дійсно, опалювальний сезон 2022-2023 років став справжнім викликом для нас. Були часті перебої з електрикою. На початках прогнозувалось, що може вистачити кілька генераторів, щоб забезпечити опалення від 18 котелень. Але цього виявилось замало, почали просити підмоги у міжнародних донорів. І дякую партнерам, які допомогли у той складний час, – друзям з Литви, Польщі, Німеччини. Також частину генераторів закупили за бюджетні кошти. Тож вдалося пройти без зривів сезон, ми отримали колосальний досвід.
Уже розпочато новий опалювальний період. Через похолодання достроково подано тепло у медичні заклади та терцентр, потім – у заклади дошкільної освіти і школи, бюджетні установи. А згодом і для населення. Нині всі котельні забезпечені генераторами, зроблені запаси палива. Готуємось до різних сценаріїв, бо ворог продовжує бити по критичній інфраструктурі.

– Нещодавно, за ініціативи нардепа Ігоря Гузя, державі вдалося повернути головну святиню – Успенський собор. Як громада була залучена до цього, яка подальша доля історичної будівлі?

– Ми не раз демонстрували позицію громади у сесійній залі, приймаючи рішення щодо непродовження оренди, інших заходів. Далі обласна військова адміністрація вирішувала питання повернення собору та споруд у державну власність. Ми знаємо про події, які відбуваються, брали участь у знятті з реєстрації двох осіб, які були прописані на території. Виконавча служба виконала рішення суду. Я особисто ще з початку 2000-х років є парафіянином Православної церкви України.

– Ще одне питання, яке на слуху, – знесення обеліска в центрі міста?

– Моя позиція категорична – цей обеліск варто забрати з площі. Але для цього потрібні чималі кошти – 1,5 мільйона гривень, бо це пам’ятка архітектури, потрібно дотримуватись законодавства, з погодженням відповідних органів. Коли запитували у мешканців, зокрема, тих, які втратили рідних на війні, то більшість висловилась за те, щоб такі кошти спрямувати на підтримку ЗСУ. Тому цей процес призупинений до закінчення війни. Якщо ж знайдуться благодійники, які готові профінансувати ці роботи, то ми підтримаємо.

– Що можете сказати про співпрацю із депутатським корпусом, чи вдається її налагоджувати?

– Уже майже п’ять років співпрацюємо і загалом я задоволений результатами роботи депутатського корпусу. В нас є різні думки, бувають розбіжності, іноді конфліктуємо. Але намагався налагодити роботу так, щоб депутати, якщо хочуть, могли отримати інформацію або доступ до певних документів, обладнання. Як на мене, працюємо прозоро. Хочу подякувати їм за злагоджену співпрацю протягом п’яти років.

– Каденція підходить до завершення. Вибори відтермінували, однак якщо припустити, що вони відбудуться, чи балотувалися б ви на другий термін?

– Найважливішим для нас усіх є закінчення війни. Щодо майбутнього, то поживемо – побачимо. Але у мене є проєкти, які розпочаті, а я така людина, що якщо взявся за якусь справу, то мушу її завершити.

– Наостанок поділіться планами, що б хотіли втілити у громаді?

– Насамперед, важливо завершити ті об’єкти, які розпочаті. Це центр реабілітації для військових, маємо збудувати укриття на території ліцею ім. О. Цинкаловського, реставрувати будівлю музею, де процес також затягнувся. Але зараз там новий підрядник, тож сподіваємось, що справа зрушиться. Крім того, потрібно облаштувати круговий рух в центральній частині міста, бо там складне перехрестя. І звичайно, після війни, треба братися за вже згадану реконструкцію площі.
Планів багато, вірю, що нам вдасться їх реалізувати, але найважливішим зараз є завершення війни, тож хочу подякувати нашим захисникам. А ми своєю чергою продовжуватимемо працювати, допомагати війську та спільно робити все можливе для наближення Перемоги.

Підготувала Людмила Романчук

Волинські