Не пробачимо: на війні загинув молодий волинський командир

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Не пробачимо: на війні загинув молодий волинський командир

21 листопада 2025 р. 16:53

21 листопада 2025 р. 16:53

У Луцькій громаді проводжали в останню земну дорогу полеглого за Україну захисника Ігоря Ситника. Воїну було лише 29 років. Життя, яке могло б тривати довго, і мрії, яким судилося б збутися, — все обірвала проклята війна, – пише ВСН.

Ігор мав непросту долю. Він сирота, родом з Криму. Домівку в нього відібрала окупація, а власної сім’ї він так і не встиг створити. Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс .

Ще з перших днів повномасштабного вторгнення Ігор без вагань взяв до рук зброю та став у стрій захисту Батьківщини. Був надзвичайно добрим, позитивним та водночас стійким. Тож великий слід воїн залишив у серцях його побратимів, які сьогодні прийшли попрощатися з ним.

«Веселий, молодий хлопець, оптимістичний, бойовий. Його завжди був дух. Завжди старався, ніколи не відказувався, стояв на захисті. Він сам родом з Криму, переїхав сюди і став з самого початку війни на захист України. Завжди побратимам він йшов на допомогу, завжди старався помогти як і словом, так і ділом. Був завжди налаштований на перемогу, звільнити нашу Україну, щоб наша Україна була територіально цілісною», – розповів побратим захисника Андрій.

Захисник був командиром взводу розвідки батальйону.

І хоч попри його молодий вік, Ігор був справжнім командиром, бо ж, як кажуть побратими, мав рідкісну здатність підтримувати навіть тоді, коли самому було важко.

Ігор завжди намагався вчитися та розвиватися, а ще мав неабиякий бойовий дух, — кажуть побратими. Міг допомогти, як то кажуть, і словом, і ділом.

Оборонець дуже любив спорт. Тренування для нього були способом знаходити рівновагу, тримати характер у тонусі та розвантажувати голову. Побратими кажуть, він завжди знаходив у собі сили рухатися вперед і надихав інших робити так само.

Життєвий шлях оборонця обірвався 10 листопада цього року. Провели Ігоря Ситника в його останню земну дорогу з болем, сльозами та величезною вдячністю за його шлях, мужність і те добро, яке він залишив у серцях людей. Поховали воїна з усіма почестями на кладовищі села Забороль.