Люди їли кору дерев та жолуді: у Луцьку показали «Голодні жнива». Фоторепортаж

22 листопада 2025 р. 16:31

22 листопада 2025 р. 16:31

У Волинському краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Голодні жнива» — науково-просвітницький проєкт, присвячений вшануванню жертв голодоморів.

З 11 листопада лучани та гості міста можуть відвідати виставку «Голодні жнива». У музей представили фотодокументи, архівні довідки, на яких – долі мільйонів людей, що зіштовхнулися з голодом в суворі роки. Відвідувачі мають можливість ознайомитися з експозицією та вшанувати пам’ять жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років.

Як розповів журналістам ВСН завідувач відділу історії музею Богдан Зек , мета проєкту – не лише вшанувати загиблих, але й популяризувати цю важливу, хоч і болючу, тему в суспільстві.

«Ми керуємося законодавством України і є визначені дати. В нашому музеї є колекція матеріалів, які розповідають нам про Голодомор-геноцид 1932-1933 років. Це і фото-документальні матеріали, і свідчення очевидців».

Відкриттю виставки передував особливий мистецький захід. Театральна студія «Чудасія» представила театралізовану сценку на тему Голодомору, після чого для всіх присутніх провели першу екскурсію проєктом «Голодні жнива». Цей захід був присвячений Дню пам'яті жертв Голодоморів, який щороку відзначають в четверту суботу листопада.

На запитання про те, як люди рятувалися від голоду, Богдан Зек відповів конкретними та страшними деталями.

«Були різні стратегії виживання. Хтось намагався переїхати в місто, обмінювати свої речі на продукти харчування. Споживали те, що важко навіть називати родуктами харчування.

Вживали в їжу рослини, неїстівні, можна сказати. Споживали кору з дерев, каштани, жолуді. Тобто, те, про що раніше і думки не було, що їх можна використовувати як їжу».

Ще страшнішими є описи механізмів, якими радянська влада вилучала у селян останні запаси. За словами історика, здійснювався детальний пошук продуктів. Перевіряли колодязі, розбивали печі. Спеціальними щупами пробивали стіжки із сіном і соломою в пошуках захованих мішків. Розкопували землю, де селяни могли переховувати частину свого збіжжя.

У 1932-1933 роках втекти за кордон було практично неможливо через кордон, який пильно охороняли. Дещо іншою була ситуація під час післявоєнного голоду 1946-1947 років.

«Волиняни намагалася допомогти голодуючим у Луцьку, збирали їм допомогу. Волинь намагалася підтримувати українців, які опинилися під совєтською окупацією. Але це було проблемно, тому що кордон розділяв їх. І не завжди була навіть фізична змога якось допомогти нужденним підсовєтській Україні» – зазначив історик.

Богдан Зек також порекомендував ключові книги для тих, хто хоче глибше вивчити тему:

• Григорій Гуртовий «Голгофа голоду» – спогади безпосереднього очевидця.
• Андрій Бондарчук «Голодомор 1946-1947 років. Непокараний злочин, забуте добро» – дослідження, що розглядає голодомори як складову політики московських імперій.
• «Волинь пам'ятає» Кучерепа М. М., Ткачук В. В. – книга про те, як волиняни намагалися допомогти голодуючим.

Виставка «Голодні жнива» – це не просто експозиція, а потужне нагадування про один з найтрагічніших розділів української історії. Вона розповідає не лише про смерть, але й про неймовірну волю до життя, про страждання та про спроби волинян допомогти тим, хто опинився по той бік кордону.

Автор: Сергй Рожко

• У Луцьку вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні
• 100 грамів хліба на трьох дітей — кожному по шматочку: спогади 93-річної лучанки про Голодомор 1946-1947 років
• Кіно на стіні храму: як волинська громада підтримує ЗСУ та об’єднує парафіян

Волинські