Волинський рятувальник розповів про найризикованіший виклик в кар'єрі

22 листопада 2025 р. 21:10

22 листопада 2025 р. 21:10

«Ми рятували дітей, що провалилися під кригу...» Сергій Шуба – 32-річний офіцер, начальник 5-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Нововолинськ. Понад десять років свого життя він присвятив боротьбі зі стихією та порятунку людей, з них шість – на керівній посаді. Його історія — це поєднання мужності, відданості та відповідальності.

Про це повідомили у ДСНС Волині, - пише ВолиньUA.

Професійний шлях Сергія почався ще в юності: після 9-го класу він обрав Волинський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, де зрозумів, що його майбутнє пов'язане зі службою та погонами. Далі було навчання у Черкаській академії пожежної безпеки.

Навіть будучи керівником, Сергій завжди на передовій: «Як керівник виїжджаю на всі надзвичайні ситуації. Мені важливо бути поряд з колегами, і, крім цього, я несу відповідальність за організацію робіт, безпеку особового складу та збереження нашої техніки та обладнання».

Найбільш ризикований виклик

На питання про найскладнішу чи найнебезпечнішу подію Сергій без вагань згадує випадок у 2023 році, коли на старому кар’єрі, що перетворився на глибоке озеро, під кригу провалилися діти.

«Ця подія була найбільш нестандартна і найбільш ризикова. Було насправді страшно і за дітей, і за особовий склад, який брав участь в операції, тому що наші рятувальники теж почали провалюватися під кригу... Саме в цій ситуації треба було швидко і правильно приймати рішення, щоб не втратити і своїх колег».

Сергій брав безпосередню участь у порятунку. Двоє хлопчиків вдалося врятувати завдяки злагодженим і самовідданим діям, навіть коли сам керівник частини провалився під лід, кинувшись на допомогу. На жаль, третього хлопчика врятувати не вдалося... Це момент, який назавжди залишиться в пам'яті. Це ціна, яку іноді доводиться платити за ризиковану професію.

Про колектив

У Нововолинській частині працює 37 рятувальників. Сергій цінує у колегах насамперед сміливість і відданість роботі. Не менш важлива і фізична підготовка, адже спорядження рятувальника важить чимало.

«Якщо це на пожежу, один апарат на стисненому повітрі в межах 16 кілограмів, також бойовий одяг, чоботи, ремінь, каска, мотузка, ліхтарик... Думаю, кілограмів 30 назбирається», — пояснює Сергій. І це без урахування необхідності витягувати потерпілих.

Його головна рушійна сила? «У першу чергу мені подобається те, що наша робота приносить людям добро. І в принципі наша служба несе важливу місію з порятунку людей та майна».

Рятувальники реагують лише на випадки, де є загроза життю чи майну. Вони не можуть відкривати двері, якщо людина просто заснула і немає небезпеки, але якщо зачинилася маленька дитина, людина похилого віку тривалий час не виходить на зв’язок чи вариться борщ на плиті — тоді так.

Сергій Шуба активно працює над тим, щоб підрозділ був укомплектований новітнім обладнанням, сучасними автомобілями та мав покращені соціально-побутові умови.

«Життя і здоров'я рятувальника – це перше, що ми повинні забезпечити. Якісні рукавиці, чоботи з металевими підошвами — це не розкіш, а необхідність», — підсумовує він.

Життя поза викликами

Для морального перезавантаження Сергій любить мандрувати автівкою новими місцями і збирати гриби. «Коли є ліс, свіже повітря, пташки співають, то і якесь моральне перезавантаження вмикається», — каже він.

Разом із дружиною вони виховують донечку і сина. Сергій не проти, якщо діти оберуть цю професію, але це буде їхнє рішення.

Наостанок Сергій розповів, що його колеги-рятувальники не люблять, коли їм бажають «сухих рукавів». Це професійне побажання часто має зворотний ефект. Краще просто побажайте їм успіху!

Волинські