Роман під запах кориці: або як гарячий шоколад став доказом кохання. Історія на вечір

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Роман під запах кориці: або як гарячий шоколад став доказом кохання. Історія на вечір

23 листопада 2025 р. 20:48

23 листопада 2025 р. 20:48

«Щастя – не в ідеальності, а – у спільному теплі».

Коли надворі зима, а в серці – тепло, навіть заметіль не завадить створити диво…

Перший сніг накрив місто, наче цукрова пудра у величезній пекарні. Марічка дивилася у вікно й усміхалася:

– Хоч би Сашко не забув про нашу «зимову вечерю з сюрпризом».

Він не забув. Навпаки – готувався з натхненням і трішки страхом.

Його план був простий і (як завжди) ризикований: приготувати гарячий шоколад із корицею, прянощами та «спеціальним ефектом». Бо хіба можна здивувати Марічку простою чашкою какао після борщу, вареників і кавового перемир’я?

Сашко начитався рецептів і вирішив: «Якщо какао – то королівське!». На плиті закипало молоко, поруч блищала шоколадна плитка, у повітрі літала кориця… і – трохи паніки.

У цей момент Марічка зайшла до кухні:

– Ого! А чим це так пахне?

– Сюрприз! Гарячий шоколад! – гордо оголосив він.

– А чому на підлозі... сніг?

Сашко почервонів.

– Ну, я подумав, що буде романтично – додати трохи «зимового настрою». Приніс сніг із балкона, щоб охолодити шоколад по-особливому.

Марічка вибухнула сміхом.

– Ти – єдиний у світі чоловік, який вирішив робити «шоколад із натуральним снігом»!

– Екологічно чисто, між іншим, – відповів він, удаючи серйозність.

Шоколад, звісно, перетворився на густу, трохи дивну масу, але запах кориці й сміх перекрили усе.

Вони сіли біля вікна, загорнувшись у ковдру, тримали в руках дві чашки «авторського шоко-снігу» й спостерігали, як падають білі сніжинки.

– Знаєш, – сказала Марічка, – цей напій може й не ідеальний, але він точно найщиріший.

– Бо зроблений із любов’ю і снігом, – додав Сашко.

– І – злегка божевільною фантазією, – сміючись, відповіла вона.

Тоді він дістав маленьку баночку з корицею й прошепотів:

– Кожного разу, коли на кухні щось не виходить, просто додавай трішки цього.

– Кориці?

– Любові. Вона теж гріє краще, ніж чайник.

І вони випили свій «зимовий шоколад», який хоч і не потрапив би в кулінарні книжки, але назавжди залишився у їхній історії – як символ того, що щастя – не в ідеальності, а – у спільному теплі.