«Хлопець-вогонь»: Yaktak поділився спогадами про дитинство на Волині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

24 листопада 2025 р. 12:11

24 листопада 2025 р. 12:11

Відомий артист з волинського краю Ярослав Карпук , більш відомий під сценічним ім’ям Yaktak , поділився відвертими спогадами про своє дитинство та родину.

Про це співак розповів на своїй інстаграм-сторінці.

Він народився у невеликому селищі міського типу Стара Вижівка, де проживає близько п’яти тисяч людей. Каже, що виріс у звичайній сім’ї, без дорогих забаганок чи подорожей, але в атмосфері любові та достатку. Батько працював поліцейським, мама — у селищній адміністрації.

«Пам’ятаю, як приходив до них на роботу і сидів по три години. Дивився, як вони переглядають документи. Уже тоді думав, що не хотів би мати таку роботу», — згадує артист.

Ярослав розповів, що був активною дитиною — постійно в біганині, з «побитими колінами» та «закритим голосом» від футбольних вигуків. Один з сусідів навіть прозвав його «хлопець-вогонь» за швидкість і непосидючість.

Особливе місце у його житті займають бабуся та дідусь по маминій лінії — саме вони прищепили йому любов до музики. Обоє працювали в музичній школі та будинку культури.

«Дід був керівником хору, і баба казала, що коли мені було три роки, я ходив з ним на репетиції. А потім дорогою додому міг повторювати різні партії — бас чи жіночі голоси. Не знаю, звідки воно бралося, але всі дивувалися», — розповів Yaktak.

«Хлопець-вогонь»: Yaktak поділився спогадами про дитинство на Волині

Він згадує, що дідусь і бабуся дозволяли більше, ніж батьки: навчали плавати, їздити на машині, косити траву, разом вчили вірші. «Вони ніколи нічого не шкодували для мене, навіть у найважчі часи», — каже співак.

Навчання в школі давалося легко, а друзів мав багато. Постійно співав на концертах і конкурсах, хоча в молодших класах інколи стикався з насмішками через те, що любить співати.