Десятиліття захисних «Крил матері»

24 листопада 2025 р. 14:29

24 листопада 2025 р. 14:29

Волонтерський центр «Крила матері» святкує ювілей – десять років його створення. Це не просто дата, а ціла історія, прожита серцем. Його засновниця та керівниця Діана Шевчук говорить про це з тихою, але глибокою гордістю: за цей період невелика ініціатива перетворилася на потужне виробництво.

«Днями до нас завітали голова облдержадміністрації Іван Рудницький та голова РДА Юрій Лобач. Вони були вражені масштабами роботи», – усміхається Діана Сергіївна. І дійсно, порівнюючи з тим далеким початком, коли все трималося на кількох парах рук і великій вірі, тепер це перетворилося на потужну мережу.  Так би мовити, живий, теплий механізм, до якого торкаються сотні людей. Це ті, хто в’яже шкарпетки та рукавиці, хто за своїми швейними машинками шиє м’які подушки. Ті, хто квасить капусту чи робить заготовки на зиму, перетворюючи домашню турботу на підтримку для інших. Кожен із них – частинка великого крила, яке підіймає центр вище й вище.

І це – не просто мережа однодумців. Це сотні людей, які роблять усе можливе, аби наблизити Перемогу і зберегти життя наших військових. Скрині з теплом, мішки з продуктами, коробки з турботою – усе це долає сотні кілометрів, щоб потрапити до тих, хто тримає країну.

«Є люди, які працюють майже від початку створення центру, є ті, хто прийшов із перших днів повномасштабного вторгнення. Були й такі, хто зміг присвятити лише день, тиждень чи місяць. Але кожен із них залишив у нашій справі свою частинку душі», – каже Діана Сергіївна з особливою теплотою.

Раніше маскувальні сітки тут плели зі звичайної тканини – її потрібно було нарізати на вузенькі смужки, інколи ще й фарбувати власноруч.  Це займало час, сили, вимагало терпіння. Тепер усе змінилося: сітки виготовляють із флізеліну, який оплачується коштом благодійників. Матеріал якісний, міцний, легший у роботі. Такі сітки – справжній порятунок, адже вони найзатребуваніші майже в усіх підрозділах. Їх критично бракує, і команда центру робить усе можливе, щоб забезпечити кожен підрозділ, який звертається за допомогою. До цієї великої справи долучаються не лише «Крила матері». Поруч плече до плеча під керівництвом Ігоря Поліщука працюють й волонтери педколеджу.

Про масштаб допомоги «Крил матері» найкрасномовніше говорять не слова, а прапори, що прикрашають стіни центру. Яскраві, підписані, з теплими побажаннями – вони мовчазні свідки сотень врятованих життів і безлічі підрозділів, яким тут допомагали й продовжують допомагати. Їх – десятки, але це лише видима частина. Насправді підрозділів, що отримали підтримку від волонтерського центру, у рази  більше. Просто не кожен має змогу передати прапор. Дехто зараз на передовій, дехто – у гарячих точках, тож їхня вдячність у короткому повідомленні: «Отримали. Дякуємо». Кожен такий прапор для центру – не просто сувенір. Це знак довіри і подяки, написаної маркером поверх тканини. Це підтвердження того, що «Крила матері» прикривають своїх захисників не гірше за справжні крила.

Діана Шевчук ніколи не ділить військових на «своїх» і «чужих». Для неї всі – свої. Так, є бригади з рідного міста, які громада підтримує особливо тепло, але для «Крил матері» кожен, хто стоїть на захисті України, – рівноцінний і важливий.

«Є новостворені підрозділи, які перебувають близько до прифронтових територій. Поки вони облаштовуються, їм потрібно буквально все: ковдри для утеплення бліндажів, маскувальні сітки, продукти, засоби гігієни, медикаменти… – пояснює Діана Шевчук. – І коли вони звертаються до нас, намагаємося максимально допомогти. Наразі готуємо чергову допомогу, до якої долучився засновник благодійного фонду «Матері Божої Неустанної Помочі» Микола Гінайло, котрий передав медичні засоби, що вкрай необхідні для хлопців».

Нещодавно один із таких підрозділів разом з допомогою від центру отримав тушкованку та каші, виготовлені Церквою Християн Віри Євангельської. «До речі, церква підтримує не лише наш центр, – додає вона. – Віряни допомагають багатьом військовим частинам та волонтерам, які передають їхню продукцію на фронт».

Свою частку тепла вносять і ті, хто буквально працює з вогнем. Юрій Грицюк разом із командою однодумців виготовляє окопні свічки, неоціненні у холодних, темних укриттях. А храми ПЦУ з усієї округи передають огарки, які у руках волонтерів перетворюються на світло. Військові ставляться до окопних свічок з особливою пильністю – і на це є причини. Траплялися випадки, коли зловмисники ховали в парафін патрони. І коли свічка розгорялась, це ставало смертельною пасткою.

Однією з перших до центру майже на початку його заснування прийшла Жанна Шевчук разом із донечкою Настею, якій тоді виповнилося лише дев’ять років. Спершу вони виконували різні роботи, згодом почали плести маскувальні сітки. З початком повномасштабного вторгнення Жанна, медикиня за фахом, відповідала за фасування медичних препаратів та засобів, згодом знову повернулася до плетіння сіток. Її родина також постраждала від війни: загинув чоловік племінниці, тож допомога воїнам для Жанни – справа честі. «Я настільки звикла до роботи у центрі, що навіть коли не вистачає часу на власні справи, все одно приходжу – совість не дозволяє залишитися вдома», – каже вона.

Любов Матулка почала допомагати з перших днів повномасштабного вторгнення.

«Після загибелі учня моєї доньки, Артура Фашинця, не могла сидіти, склавши руки. Прийшла до центру культурних послуг, де тоді працюав волонтерський пункт, і поцікавилася, де плетуть сітки. Оскільки на той час тут уже було залучено багато людей, мені запропонували займатися організацією харчування для тероборони. Працювала зранку до пізнього вечора – доки хлопців не забрали на навчання. Потім перейшла у «Крила матері», де мене вразила організація усіх процесів. Я вдячна пані Діані за можливість долучитися до підтримки наших захисників».

Марія Доля з окупованої території Запорізької області виїхала перед початком повномасштабної війни, приїхавши в гості до доньки. Її чоловік лише у вересні 2022-го зміг вибратися з окупації. Жінка зізнається, не могла сидіти без роботи й почала шукати, де може бути корисною. Так вона натрапила на центр і одразу прийшла сюди. Бралася за будь-яку роботу, яку пропонували: шила, плела, в’язала. Навіть вік у понад 70 років не заважає щодня волонтерити.

Пан Микола – один з небагатьох чоловіків у команді, і на його плечах лежить чималий обсяг роботи. Він нарізає та кроїть тканину, налаштовує швейні машинки, шиє та виконує інші необхідні завдання. Чоловік приїхав Луганщини, а обидва його сини нині захищають Україну. Його спокійна сила й невтомна праця додають колективу впевненості та підтримують роботу центру щодня.

І таких добровольців – чимало. Серед них родина Михаликів, які працювали у центрі з 2016-го до 2022 року, вчителька художньої школи Олена Свиридова, котра допомагає центру ще з 2016 року. Серед благодійників, які підтримують роботу на постійній основі, – Валерій Діброва, Євгеній Шелепіна, а також біоенергетична компанія на чолі з Олегом Миселюком.

Перелік тих, хто допомагав і продовжує допомагати волонтерському центру «Крила матері», можна розширювати безмежно – він налічує сотні відданих і щирих людей. Разом вони утворили сильний, нерозривний ланцюг, який щодня творить важливу справу. Центр працює зранку до вечора, без жодного вихідного, тому кожен, хто хоче долучитися, завжди знайде тут відчинені двері. Низький уклін кожному, хто невтомно наближає нашу Перемогу.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські