«Тепер я не вагаюсь, коли треба йти на завдання, бо знаю – мушу повернутися до коханої»

29 листопада 2025 р. 13:57

29 листопада 2025 р. 13:57

«Нам вистачає просто, щоб ми були разом», – кажуть обоє.

Катерина підписала контракт, щоб воювати разом із чоловіком Євгеном

Зворушливу історію кохання та служби цієї молодої пари розповіли в мережі Youtub на сторінці 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія».

Каті – 20 років, її чоловікові Євгену – 24. Вони обоє служать у бригаді «Хартія». Їхня історія кохання розпочалася незвично – у вересні 2023 року, коли Євген, перебуваючи на своєму другому бойовому виїзді, написав Каті у чат-боті для знайомств: «Привіт, а ми знайомі?».

– Я відповіла так: «Ні, давай познайомимось». І от із цього почалося спілкування, – згадує Катя.

За її словами, вони поспілкувалися лише чотири – п’ять днів, а потім вперше зустрілися.

«І все якось з першого моменту у нас так закрутилось, завертілось, що я зрозумів, що вже без неї не зможу. Знаєте, коли бачиш перший раз людину, і ти розумієш, що ось це – твоя людина, все інше вже не важливо», – ділиться Євген.

Катя розуміла на що йде, погоджуючись на стосунки з військовим: «Я розуміла, що мені треба буде його чекати, що я буду хвилюватися дуже сильно, коли не буде зв’язку, але я все одно чекала».

Щойно Євген повернувся із зони виконання бойових дій, він, не гаючи часу, одразу з каблучкою зробив їй пропозицію. Вона сказала: «Так».

А потім, коли Євгену потрібно було виїжджати до Харкова працювати, Катя прийняла несподіване, але рішуче рішення.

«Вона сказала, що я також буду підписувати контракт, бо хочу бути біля тебе», – розповідає Євген.

Катя, яка до цього працювала кухарем у цивільному житті, знову підняла тему служби. Їй запропонували піти у зв’язок, і вона погодилася.

«Мені сказали: «Ти точно хочеш в батальйон оперативного призначення, це треба виїжджати в сектор?». Кажу: «Та без проблем. Я хочу бути поруч біля чоловіка», – згадує дівчина.

Після навчання та оформлення документів, що зайняло майже три місяці, Катя потрапила до того ж підрозділу, де служить її коханий. Євген був радий, що вона опинилася в хорошому колективі, де її одразу оцінили як фахівця. «Всі хлопці одразу почали говорити, що Катерина добре виконує свою роботу, тобто, вона знає своє діло», – каже Євген.

На поширену думку, що війна – не час для створення сім’ї, Катя відповідає: «А коли, якщо не зараз?».

Сьогодні Катя – зв’язківець, і її робота безпосередньо пов’язана з безпекою її чоловіка та його побратимів. Вона встановлює та ремонтує радіостанції на техніці, зокрема на БМП Євгена, забезпечує сталий зв’язок.

«Інколи буває так, що я виїжджаю перевіряти зв’язок до свого чоловіка», – розповідає вона.

Євген зізнається, що його ставлення змінюється, коли Катя поруч: «Коли з хлопцями, я такий більш, як вам сказати, не агресивний, а «дьорганий» там, можу гаркнути на когось, а коли біля неї – все, «сюсі-мусі-пусі». Євген постійно про Катрусю турбується: чи поїла, чи тепло вдяглася, чи виспалася. Навіть купує квіти, коли є можливість.

Для них обох найкраща підтримка і найбільша мотивація – це бути разом. «Нам вистачає просто, щоб ми були разом», – кажуть обоє.

Їхня церемонія одруження відбулася 1 березня, перед тим, як їх оголосили чоловіком та дружиною, вони дали один одному обіцянки.

Катя згадує, що в той момент була «на сьомому небі від щастя». І на поширену думку, що війна – не час для створення сім’ї, вона відповідає: «А коли, якщо не зараз?».

Катя не збирається зупинятися на досягнутому і планує підписати контракт на п’ять років.

«Я не дуже цьому радий, – зізнається Євген, – але розумію, якщо вона його підпише, то буду разом біля неї, буду її підтримувати… Вона мене підтримала, прийшла до мене, тепер я хочу її так же само підтримати».

Для Євгена присутність коханої поруч зміцнює його рішучість:

«Я не вагаюсь ні разу, коли мені потрібно кудись їхати на завдання. Я розумію, що мені потрібно повернутися».

Волинські