«А я надією живу…»

01 грудня 2025 р. 14:58

01 грудня 2025 р. 14:58

Цю невисоку на зріст і привітну жінку пізнають багато нововолинців та гостей міста завдяки поетичному волонтерству благодійного Фонду «СУПЕР UА», уповноваженою особою якого є Олександр Ільницький. Він неодноразово наголошував, що завдяки таким людям як Людмила Микитюк вдається втілювати у життя будь-який захід. Бо вона ніколи не відмовила вийти чи то у святкові дні, чи тоді, коли працює ринок, щоб почитати власну поезію або вірші колег по перу, а заодно зібрати кошти на потреби ЗСУ. І якщо ще років два тому це було трохи незвично, то тепер уже люди шукають місця, де стоять читці-волонтери. А ще пані Людмила читає поезії онлайн у групі «Всеукраїнська поетична родина», членкинею якої вона є. Щоб ближче познайомитися з цією неординарною людиною у етногалереї «Русовичі» організували її творчий вечір під назвою «А я надією живу…»

Здавна відомо, яку велику силу має поезія на почуття людини. Поетичне слово не дає душі навіть у найважчі часи зачерствіти. Бо у ньому – увесь світ, всеперемагаюча любов.

Без любові немає пісні,
Не звучать чарівні слова,
Без любові весна не квітне,
Не народжується дитя.
Без любові не квітне колос,
Золотинка не йде в хліба,
Без любові вмирає серце,
Блудить, губиться у гріхах.

Людмила Микитюк – корінна нововолинянка. Тут народилася, навчалася і ще й досі працює на одному із підприємств міста. Тут виросли її діти, а зараз серце тішать п’ятеро онуків. Віршувати почала вже у досить зрілому віці і спонукали до цього, за її ж словами, події в Україні 2014 року. Саме тоді лягли на папір одними з перших такі її поетичні рядки: « Хто почав цю війну, хай не знає спокою довіку…» Тепер у доробку поетеси вже є власні збірки, зокрема «Мій Боже, дякую тобі» та «Світлий слід на землі». Але найчастіше друкується в альманахах «Зимові акварелі», « Мамина криниця», «Сніп», «Осінь all inclusive» та інших.

– Мені завжди в житті таланить на зустрічі з хорошими людьми, – сказала Людмила Захарівна. – Безмежно вдячна Любові Занічковській, яка переконала надсилати поезії до альманахів, їхати на зустрічі, без чого зараз уже навіть не уявляю життя. Багато зусиль доклали до того, аби моє поетичне слово, як кажуть, пішло у світи, Людмила Турик, Валентина Петрощук, Ірина Залюбовська, Ігор Герасименко.

Людмила Микитюк з любов’ю і душевним трепетом пише про родинне вогнище, материнську любов і кохання, оспівує красу природи. Все її життя освітлене вірою у Бога, яка допомагає орієнтуватися у найважчих життєвих випробуваннях, вона співає у хорі Хрестовоздвиженського храму.

– Саме ця внутрішня сила, – сказав настоятель храму отець Віталій Голян, який взяв участь у творчому вечорі прихожанки, – надихає Людмилу Захарівну до милосердя, прощення та безкорисливої допомоги іншим.

Молюся, Господи, тобі
усім терплячості бажаю,
Здоров’я, сили та снаги
І миру в нашім ріднім краю.

До глибини душі хвилюють її поезії на патріотичну тематику. Її віра у перемогу непохитна:

Ти будеш жити, Україно,
Хоча страждаєш знов і знов,
Та пам’ять пращурів нетлінна –
У наших жилах їхня кров.

Людмила Микитюк – багаторічна членкиня літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», яка уже більш як тридцять років функціонує при Нововолинській бібліотеці. Вона – одна з найактивніших учасників усіх заходів, скажімо, недавно під час ланцюга читання «Літературний Нововолинськ», який присвятили виходу у світ чергового літературного альманаху «Мамина криниця», зустрілася із головою ГО «Спілка інвалідів війни та сімей загиблих» Олександром Веселим та ветеранами війни Володимиром Козіком, Едуардом Сухнацьким та Павлом Семенюком. У рамках клубу «Світ гармонії» відбулася її творча зустріч під назвою «Поетична хвиля мого міста».

Талант пані Людмили не обмежується лише поезією. Вона відома і як авторка багатьох прозових творів, зокрема оповідань і навіть казок, а своїми гуморесками піднімає настрій. А ще крізь усю її поетичну творчість проходить любов до рідного міста і його людей. Отож логічним завершенням цього творчого вечора стала пісня «Нововолинськ – рідне місто моє» ще одного нашого славного краянина Зіновія Нагірнича, зустріч з яким також має відбутися невдовзі.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські