Воїн із волинського Горохова: «Перед дроном на оптовому волокні РЕБ був безсилим…»

07 грудня 2025 р. 08:53

07 грудня 2025 р. 08:53

Ігор Єлісєєв із бойовим побратимом: «Новий РЕБ уже виконує бойові завдання на Куп’янському напрямку».

«Цей допис про життя. Точніше про те, що рятує життя», – цими словами лідер Горохівської районної організації «Спілка учасників АТО/ООС «Щит» Віталій Гладун почав на її сторінці в Facebook чергове звернення до земляків. Цього разу йшлося про РЕБ, знову вкрай потрібний для підрозділу мотопіхотного батальйону 116-ї бригади, що воює на пекельному Куп’янському напрямку. В її рядах Україну боронить 55-річний горохівчанин Ігор Єлісєєв – «Майстер золоті руки» в мирному житті, батько, який у квітні 2024 року пішов на війну майже одночасно з 34-річним сином Олександром. Півроку тому Олександр Ігорович утретє став татом, а малюка Михайлика разом із дружиною Наталкою назвав на честь покровителя земних полководців архістратига Михаїла

Не секрет, що на нинішній «війні дронів» РЕБи є для бійців потрібнішими за всі скарби світу й про це свідчить один із тисяч випадків, який стався в бойовій одиниці Ігоря Єлісєєва. Цьогоріч улітку він  звернувся до Горохівського міського голови Віктора Годика з проханням придбати вартісний засіб захисту для свого підрозділу. Мер запевнив у допомозі й дотримав слово. «Левову» частку на РЕБ тоді офірували міськрадівці, які щомісяця роблять вклад на потреби ЗСУ зі заробітних плат. До збору коштів долучилися колеги дружини пана Ігоря – Ольги Єлісєєвої, директорки Горохівської централізованої бібліотеки, тож невдовзі Ігор Андрійович  вручив Віктору Годику та Горохівщині прапор вдячності з іменними підписами від 33-ої ОСБ 116-ої ОМБр.

– Під шквалом ворожих атак «життя» РЕБів,  як і автомобілів та  іншої дорогої захисної амуніції, є дуже короткочасним, зате скільки життів вони врятували! – знає Віталій Гладун ще з квітня 2014 року, відколи почалася АТО. Перший РЕБ, який землякові та його бойовим побратимам передали краяни, день у день беріг комусь тата, комусь – сина чи брата рівно три місяці. Було, що хвацько відбив відразу два ворожі напади: спершу заглушив сигнал управління дроном і той упав на землю, не діставши ціль. Рятуючись від наступної напасті швидкістю, бійці не помітили, що інший дрон очікує їх на узбіччі. На щастя, встигли вистрибнути з машини, а РЕБ знову прийняв удар на себе та залишився без антен. Четверо солдатів майже добу були змушені сидіти в трубі під мостом, щоб урятуватися від жахаючої смерті від безпілотників, та вижили, дочекавшись допомоги.

Перший РЕБ, який землякові та його бойовим побратимам передали краяни, день у день беріг комусь тата, комусь – сина чи брата рівно три місяці.

Замість розбитих ущент антен Віталій Гладун дуже швидко надіслав нові. Їх бійці встановили власноруч, автівку теж «підлатали» своїми руками, але, на жаль, уже востаннє.

За кілька днів, виконавши вкотре місію з доставки пального, продуктів і всього іншого, екіпаж повертався на свій рубіж. Уздрівши в небі смертоносні крила, четверо бійців знову
встигли врятуватися на ходу, та їх рятівник виявився безсилим перед дроном, який керується через кабель із оптичного волокна.

«Наші захисники залишилися без захисту. Ціна життя дорівнює ціні РЕБа – 70 000 гривень. Чим швидше зберемо їх, тим більше шансів на життя дамо людям» , – так просто та людяно прозвучав заклик досвідченого волонтера до доброчинства. Результат людської порядності не забарився. Протягом трьох днів Віталій Гладун закрив збір на другий РЕБ для Ігоря Єлісєєва. Першими грошовий вклад сумою 15 000 гривень зробили волонтери Горохівського коледжу ЛНУП, волонтерські центри якого «Твори добро» та «В єдності – сила» допомагають нашим захисникам із початку повномасштабної війни. Ще 12 000 гривень додала команда Віктора Годика, великий внесок зробив волинянин Сергій Голіков, решту суми доклали небайдужі жителі громади.

…Командир підрозділу мотопіхотного батальйону 116-ї  окремої механізованої бригади розповів усім доброчинцям: «РЕБ буде виконувати бойові завдання на Куп’янському напрямку». Поміж ними чулася не лише вдячність, а й гордість та впевненість у тому, що наша сила – в єдності!

P.S. А за цим посиланням читайте публікацію «Така «машинка» – скарб для грибників!» із мирного життя про нинішнього воїна Ігоря Єлісєєва.

Волинські