Воїн батальйону безпілотних систем «Сапсан»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

09 грудня 2025 р. 14:53

09 грудня 2025 р. 14:53

– Коли несеш пораненого побратима, а за спиною дзичить ворожа FPV-шка – варіантів урятуватися небагато. Особливо якщо тобі ніколи не щастило в лотереях. Того ж дня удача таки була на нашому боці – ми всі вийшли!

Той бойовий вихід воїн батальйону безпілотних систем «Сапсан» Данило запам’ятав на все життя. На нього та трьох побратимів одночасно полювали кілька ворожих підрозділів – накривали мінометами, переслідували дронами.

– Пам’ятаю гучний вибух, гаряче повітря й білу пелену перед очима. У голові гуло, але я піднявся, почав кликати побратимів. Почув голос одного з них: “Нога, нога!”. Підбіг, наклав турнікет.

До сусідніх позицій Князівської бригади було близько двохсот метрів. Один небезпечний ривок – і можна буде видихнути. Але спершу встановили зв’язок із побратимами, узгодили час і маршрут, зібралися з силами…

– Настала вирішальна мить. Ми вийшли на чергового, повідомили, що готові висуватись. Почали перетягувати двох наших поранених. Назустріч нам вийшли хлопці – допомогли дістатися до свого бліндажу, надали медичну допомогу. Невдовзі нас евакуювали. Тоді ми вперше за довгий час посміхнулися, забувши про перебиті ноги, осколкові поранення й контузії. Розуміли: усе закінчилося, і ми справжні щасливці.

Відлуння тієї історії Данило відчуває досі. Через вибух FPV-дрона він отримав важку контузію. Деякий час нічого не чув взагалі, але завдяки лікарям слух частково відновлюється.

Тепер воїн активно підтримує побратимів, які ще лікуються в шпиталях.

– Скажу відверто, я навіть думки не допускав, що хтось з нас не вийде! Під ворожим вогнем я казав, що ми всі вийдемо, і робив усе можливе, щоб так сталося. Радий, що все так і сталося!

Данило родом з Луганщини, звідки виїхав ще у 2014 році. Зараз та територія вже окупована ворогом… Тому має ще більшу мотивацію знищувати ворогів, аби повернути власну домівку. Попри пережите, Данило продовжує свою складну роботу та ділитися досвідом із новачками. Лише за рік у Князівській бригаді він пройшов шлях від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта.

– Бути добрим дронарем – означає не спати багато ночей, бути зосередженим і уважним, добре знати бойову обстановку, постійно вдосконалюватися й пам’ятати головне завдання – надійно прикривати побратимів-піхотинців.

Такими є сьогоднішні будні Данила. Проте чоловік певен: роботи у війську вистачить і після війни.

– Якщо матиму сили приносити користь і змінювати щось на краще – залишуся у війську. Бо роботи багато, і ми маємо бути готові до нових викликів.
Скільки б не було випробувань, Данило знає – впорається. А як інакше, коли за спиною маленька донечка, а поруч – надійні побратими.

Матеріал наданий відділенням комунікацій 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого. Інші публікації чергового випуску «Волинського щита» читайте на сторінках свіжого випуску газети “Слово правди”