«У росії позитивних сценаріїв уже нема, а в нас ще є…»

13 грудня 2025 р. 18:32

13 грудня 2025 р. 18:32

Смерть ворогам!

Найяскравіші за тиждень думки і цитати

Максим ЖОРІН, заступник командира 3-ї ОШБр, обурений тим, що в Держбюджеті-2026 не передбачено збільшення зарплати воїнам Сил оборони:

«Те, що в бюджеті не заклали підвищення зарплат військовим – це повна зневага! Це – найголовніше, що мало бути в бюджеті на наступний рік. На цій категорії громадян тримається вся країна. Нех..й потім дивуватися тисячам СЗЧ ( самовільне залишення частини. – Ред. ), морально-психологічному стану війська та відсутності бажаючих іти в армію».

Мирослав ГАЙ, воїн ЗСУ, про вбивство ухилянтом у Львові військового ветерана Юрія Бондаренка, який служив у ТЦК:

«Я вважаю, що ТЦК, як і всі військовослужбовці Сил оборони, при виконанні службових обов’язків, мають отримати право та спрощену процедуру на застосування зброї під час нападу країни-агресорки та воєнного стану, під час групового нападу чи нападу озброєної особи до того, як та чи інша область буде визначена зоною бойових дій.

Ми або станемо умовним «Ізраїлем», мілітаризованою демократією з тотальною військовою повинністю, де на зупинці громадського транспорту буде неможливо зустріти людину, яка не служила, або загинемо».

Валерій ПЕКАР, громадський діяч, про зупинку війни:

«путін не може зараз зупинити війну. По-перше, економіку не можна перевести назад на цивільні рейки без величезних інвестицій, яких нема де взяти. По-друге, всі вищі еліти є безпосередніми бенефіціарами (вигодоотримувачами) війни, і ці вигоди нема чим замінити. По-третє, населенню треба показати хоч якусь перемогу, бо інакше – Акела промахнувся, цар – несправжній. Нарешті, головне – незрозуміло, куди дівати мільйон убивць, грабіжників і ґвалтівників, які звикли отримувати нормальні гроші, – їх не можна повертати додому, у злидні й безвихідь.

Тому готуємося до довгої зими, налаштовуємося, гуртуємося. У росії позитивних сценаріїв вже нема, а в нас ще є».

Ірина ГЕРАЩЕНКО, співголова фракції «Європейська Солідарність», під час години запитань до Уряду звернулася до влади у зв’язку з вбивством у Львові військового ветерана Юрія Бондаренка:

«…У Львові вбили військового ветерана. Ми не бачили ні вашої реакції на це, ні Верховного Головнокомандувача, хоч здається, в першу чергу, і ви, і він мали би відреагувати на жорстоке вбивство ветерана в тилу. Нагадаю, в бюджеті на наступний рік, та і в цьому, ви виділяєте мільярди, і «слуги» за це голосують, на «Телемарафон», на стратегічні комунікації, а де програма підтримки воїна і формування позитивного образу воїна та мобілізації? Ви бачили обурення військових, які вважають, що цей бюджет на 2026-й рік – це їхня зрада. Бо не може бути такого, що піднімають всім – Офісу Президента, ОГПУ, всім, окрім військових».

Гаррі КАСПАРОВ, російський опозиціонер, закликав Захід не тиснути на Україну, а продовжити її підтримку:

«Єдина причина, через яку ви сидите тут спокійно і влаштовуєте собі свята – це те, що Україна проливає кров щохвилини. Якби не Україна, російські танки вже стояли б у Польщі. Чотири роки Україна бореться за всю Європу! НАТО було створено заради єдиного завдання: захистити вільну Європу від агресії. Україна – єдина країна, яка веде війну, закриваючи собою Європу. І ми все ще обговорюємо, чи приймати її до НАТО, чи ні?».

Ігор ГРИНІВ, політтехнолог, про те, хто здатний зупинити путіна:

«Смерть. Я не вірю, що хтось із росіян здатний зупинити путіна – при створеній ним хворобливій системі конт­ролю за всім і всіма. Його країна – це такий великий-великий концтабір, де люди йдуть на убій з криками «За родіну, за Сталіна», чи то пак «за путіна».

Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, про нові погрози путіна:

«Безпрецедентна активність путіна (візит до Індії, заяви про «Новоросію», «відрізання» України від моря, відверті погрози Європі й НАТО) свідчать про те, що російські справи насправді дуже близькі до дефініції, якою в побутовому мовленні визначається жіночий статевий орган. Усе це – дешеві кагебістські понти. Бійтеся нас! Бійтеся, бо нападем. 2-га кінна армія Будьонного напоготові. І наш бронєпоїзд – на запасному путі... Скоріше вмовляйте Україну на мир, бо вам усім – торба... Два роки «вторая армія міра» доблєсно воює за окремі лісосмуги на Донбасі. Яка Європа?

«Ми підемо на Чернігів!», «Ми підемо на Харків!..». Ви підете нах...й! Найшли кого лякать. Лякані...».

Аліна МИХАЙЛОВА, військова медикиня, шокована великою кількістю «доходях» серед мобілізованих, які не пройшли реального ВЛК і які стають не підмогою, а тягарем для підрозділів:

«Держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності – і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система… Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною – вона просто сама себе зжере».

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, про важливість передати пам’ять про нинішню війну наступним поколінням:

«Є один гарант безпеки – власна армія, з власними арсеналами. І – хороша пам’ять. Пам’ять про те, як і на чому росіяни приїжджали до нас на вареники. Про те, як горіли наші міста. Як вмирали наші люди і від чиїх рук.

Це, щоб зі Львова не їхали потяги до москви з штукатурами і плиточниками, щоб із Кривого Рогу не летіли до Якутська і Воркути золотошукачі і шахтарі, щоб запорожці не обслуговували свердловини в Тюмені. Ненависть рано чи пізно стане глухою, але пам’ять повинна залишитися».

Волинські