«Дух Анкориджа»: про що йдеться

14 грудня 2025 р. 16:31

14 грудня 2025 р. 16:31

На фотожабі, де військові США в Анкориджі лагодять червоний хідник для вбивці путіна, використано як глузливий коментар американське гасло «Зроби Америку великою знову».

російські чиновники, які останніми тижнями коментують миротворчі зусилля адміністрації Дональда Трампа, не забувають наголосити, що російсько-американський діалог з приводу умов завершення російсько-української війни має відповідати «духу Анкориджа». Але як це?

На перший погляд, це виглядає дивно. Адже під час американсько-російського саміту на Алясці (в місті Анко ́ ридж. – Ред. ) не вдалося досягти жодних домовленостей, він навіть завершився завчасно… Так, Дональд Трамп згодом намагався кваліфікувати свою зустріч з путіним як успіх, але, здається, крім нього, у Сполучених Штатах так не вважав взагалі ніхто. Ну і жодної конкретики цього успіху Трамп ніколи не демонстрував. Тоді який такий дух?

Разом із тим – росіяни мають рацію. Саме тоді відбувся реальний злам в американській позиції.

Якщо до побачення з путіним Трамп все ж таки обстоював ідею припинення вогню з подальшим мирним процесом, після Аляски він майже остаточно затвердився на ідеї підписання мирної угоди – тобто перемовин під час війни. А це саме путінська ідея. путін продовжує розраховувати за допомогою мирних перемовин і демонстрації власної миролюбності «купувати час» для продовження війни на винищення і окупації нових українських земель. Тому мирний план Трампа влаштовує російського президента не змістом, а самим фактом свого існування. Самою логікою, що спочатку потрібно домовитися про мир, а припинення вогню має стати частиною цих домовленостей.

Тому що в цій логіці «човникова дипломатія» трампівських посланців може займати скільки завгодно часу, тривалі перемовини то з росіянами, то з українцями можуть відбуватися місяцями, а війна буде продовжуватися.

Саме після зустрічі на Алясці і відбувся реальний злам в американській позиції.

Так, можна сказати, що Трамп якраз зацікавлений в тому, щоб війна завершилася якнайшвидше. Хоча б з точки зору можливості отримати омріяну нобелівку. Але якщо путін не збирається домовлятися швидко, Трамп просто змушений буде погодитися з його темпами. Американський президент після чергового кавалерійського маршу в бік мирного врегулювання вже знову визнав, що ніяких остаточних термінів у нього немає. Хіба це не те чого добивається путін?

І коли ми починаємо обговорювати деталі мирного плану, зміни до нього, «справедливий» чи «несправедливий» зміст тих чи інших статей ймовірної угоди, ми насправді потрапляємо в чергову путінську пастку.

Тому що всі розмови про справедливість чи несправедливість мають відбуватися після припинення вогню, а не під час бойових дій.

Бо перемовини про мир під час бойових дій – це не перемовини, а тиск агресора на жертву і затягування часу у сподіванні запобігти новим санкціям. І, здається, Трамп це чудово зрозумів від самого початку й саме тому пропонував путіну припинення вогню. Чому ж американський президент змінив свій підхід?

Можливо, тому, що вирішив, що примусити путіна швидко зупинити вогонь йому все одно не вдасться, а якщо він погодиться на мирні перемовини, тобто піде назустріч російському президенту, тоді і з'явиться шанс і припинити вогонь, і завершити війну. Заразом.

Але Трамп недооцінює путіна. Для російського президента будь-який крок назустріч і є поразкою опонента, якого тепер потрібно тільки дотиснути. І тепер путін не тільки тягне час, але й переодягається у військовий однострій і погрожує «війною до останнього українця», чи навіть готовністю війни в Європі. Так, раніше російський президент не робив таких зухвалих заяв, але раніше і американський президент не йшов йому назустріч у самій послідовності кроків у процесі завершення війни.

Ось це насправді і є «дух Анкоріджа».

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, публіцист, письменник, телеведучий, блогер, член Українського ПЕН-клубу

Волинські