Єдиний в Україні пам’ятник Йосафату Кунцевичу відновлено на Львівщині

19 грудня 2025 р. 14:36

19 грудня 2025 р. 14:36

Відомий у всьому світі релігійний діяч Іван (Йосафат) Кунцевич народився 1580 року в міщанській родині Гавриїла і Марії, у місті Володимирі. Він був охрещений у місцевій церкві св. Параскевії Іонійської, так званої П’ятниці. Дитинство і молоді роки Іван провів у рідному місті. На місці його батьківського будинку тепер Миколаївська церква, яка колись називалася каплицею святого Йосафата.

Любити Бога малого Іванка навчила мама, яка водила його до церкви святої Параскеви (тепер на цьому місці хрест і обеліск на вулиці Ковельській).

У церкві був хрест, з якого, згідно зі свідчення самого Івана (так його звали у миру) серце пронизала іскорка, котра спонукала його служити Богові.

У 1596 році, коли Іванові виповнилось 16 років, батьки віддали його на науку й практику купецького ремесла до купця Якинта Поповича, у Вільно. Він, попри різні вмовляння Якинта, залишив купецьку справу, щоби стати купцем небесних чеснот та віддатися на службу Богові. Ще навчаючись у школі, виявив хист до науки, але життєвою мрією молодого придворного купця було цілковите служіння Богу.

У 1604 році молодий Іван Кунцевич залишив обов’язки продавця в магазині та вступив до запустілого монастиря Св. Трійці.Він проводив дуже аскетичне життя, активно молився, читав Святе Письмо, чимало днів утримувався від їжі, жив самітником у порожньому монастирі. Так розвивав у собі духовність і відданість Богу. У ченці був пострижений самим Київським митрополитом Іпатієм Потієм і прийняв чернече ім’я – Йосафат. Багато проповідував, виступав за об’єднання православної та римо-католицької церков.

Як священник, Йосафат надзвичайно старанно виконував свою життєву місію – проголошував Слово Боже. Він розмовляв усюди, при кожній нагоді з людьми, незважаючи на їх соціальне походження. Слова, що виходили з його вуст, мали на меті лише одне – єдність Христової Церкви (аби православні і католики були в єдності).

У 1618 році Йосафата висвячено на архиєпископа Полоцького. Він реформував монастирі та духовенство, вимагав від священників, щоб відправляли літургії принаймні в неділю і свята, періодичної сповіді. Для менш освічених священників написав „Катехизм”. Поширював католицьку літературу, особливо ту, у якій детально пояснюються відмінності між православними та греко-католикам.

Загинув Йосафат мученицькою смертю 12 листопада 1623 року у місті Вітебську – його вбили релігійні супротивники. Канонізація святого Йосафата Кунцевича відбулася 29 червня 1867 року у Римі дуже урочисто, коли Папа Пій IX проголосив його священномучеником Католицької церкви. Це сталося через понад 200 років після його мученицької смерті.

Проте, небагатьом відомо, що на Львівщині є єдиний в Україні пам’ятник святому Йосафату. Цей невеличкий монумент спорудили у 1867 році – саме у той час, коли у Римі відбулася канонізація Івана (Йосафата) Кунцевича, у селі Пониковиця Бродівської територіальної громади Золочівського району. Ініціаторами були монахи-домініканці із монастиря святої Трійці сусіднього села Підкамінь. Також цю справу підтримали війт села Пониковиця Іван Снута, місцеві шляхтичі Стефан Турчинський, пан Вайтовський, Еміль Потоцький, настоятель Домініканського монастиря пріор Далмацій, народний майстер Андрій Жавороняк та професійний наглядач Кароль Карівецький.

Цей пам’ятник є документом епохи національного відродження Галичини, коли релігійна ідентичність( культ Йосафата) стала основою для консолідації громади.

Монумент знаходиться неподалік річки Стир. З приходом у 1939 році радянської влади його було дуже понищено. За останніх два роки відбулася відбудова пам’ятника. Цьому сприяли місцеві жителі і духовенство. Розповів нам про це архітектор Олег Супрун, який є уродженцем села Пониковиця. Він з колегами побував нещодавно у паломницькій поїздці у Володимирі – місті, де народився святий Йосафат.

Фото надане автором.
Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького

Волинські