«Війна на виснаження триватиме й надалі майже весь 2026-ий рік»

20 грудня 2025 р. 19:20

20 грудня 2025 р. 19:20

Переможемо.

Найяскравіші за тиждень думки і цитати

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат від фракції «Європейська Солідарність», про переговори:

«Війна триватиме далі, незалежно від того, як ідуть переговори. Переговорний процес може тривати роками, і весь цей час путін продовжуватиме намагатися вбивати все більше людей. Відповідальна влада мала б готувати суспільство саме до такого сценарію, а не продукувати примарні надії, що «все скоро закінчиться». Тому питання утримання лінії фронту та збереження життів наших солдатів є значно важливішими за обговорення «мирних планів».

Віталій ПОРТНІКОВ, про те, чому російське суспільство не реагує на велику кількість загиб­лих росіян на війні:

«Коли людині платять, і вона добровільно підписує контракт – її загибель сприймається інакше. Це виглядає як ризикована, але добре оплачувана робота. Хтось захотів ці гроші й загинув, а хтось не захотів – і залишився живий. Це сприймається як вибір – не як примус. путін, мовляв, не змушував – він запропонував гроші. Але, якщо одного дня гроші закінчаться і почнеться відкрита мобілізація, суспільна реакція може бути зовсім іншою».

Олена КОЗОБРОД, військова 93-ої ОМБр «Холодний Яр», закликає українців цінувати всіх військовослужбовців, незалежно від місця служби:

«Важливо, щоб суспільство цінувало й працю військових тилу. Адже ми забезпечуємо роботу бойових підрозділів, живемо на казарменому становищі. Якщо мені накажуть мити солдатські туалети, робитиму це, не скаржачись. Бо головне – бути корисною, залученою до спільної справи – відбиття російської навали. В армії для кожного знайдеться посильна робота».

Сергій ФУРСА, фінансист, блогер, про російські ракетно-дронові атаки на український тил:

«Цієї зими темних годин буде багато. І цією темрявою росіяни будуть намагатися підняти найтемніші частини нашої душі. Направити ненависть на енергетиків. На українських перемовників. На саму ідею спротиву росіянам.

І наша задача – витримати. Не дати путіну залізти нам у голову. І не дати собі перетворитися на тупих зомбі, що не здатні розуміти причинно-наслідкові звʼязки».

Інна СОВСУН, народна депутатка України від «Голосу», про проблему низьких зарплат військовослужбовців:

«Якщо партнери проти фінансувати зарплати військових напряму, тут теж можна знайти вихід. Давайте створимо програми, які будуть вважатися соціальними виплатами, але по факту будуть підтримкою військових. Замість того, щоб роздавати 1 тисячу гривень усім підряд із нагоди зими, можна виплачувати 10 тисяч на місяць на одну дитину в родинах військових. Адже діти, в яких мамо чи тато воює, мають сильніше психологічне навантаження й імовірніше потребуватимуть, скажімо, репетиторів. Окрім дітей, можна створити програми виплат батькам, дружинам чи чоловікам чинних військових».

Віктор ТАРАН, блогер, про те, скільки триватиме війна:

«Війна на виснаження триватиме й надалі майже весь 2026-ий рік. росія продовжуватиме тиснути на лінії фронту, оскільки має там перевагу і не бачить жодних причин зупинятися… Єдине, що може змінити ситуацію з переговорами – це кардинальна зміна на полі бою на користь України. А це неможливо здійснити, поки фронт не поповниться новими солдатами та офіцерами. Для цього влада має почати реальну боротьбу із СЗЧ та проваленою мобілізацією…».

Павло КАЗАРІН, журналіст, військовий, закликає приєднуватися до ЗСУ:

«Костя – львівський айтішник, який учив нас виживати під Бахмутом. Тарас – дизайнер-доброволець, який самотужки створив брендбук Збройних Сил. Ангеліна – 21-річна дівчина-веганка, яка після журфаку КНУ прийшла літати на «крилі». Дмитро – «бусифікований» програміст, що став одним із кращих технарів роти.

У нас в армії зібралася чудова компанія. Просто зараз вона переписує правила гри для цього століття. Проводить водорозділ між свободою та рабством. Пише підручник історії й створює посібники з військової справи. Ви завжди можете стати співавтором. Для цього потрібно не так уже й багато – вдягнути піксель».

Андрій МАГЕРА, заступник голови ЦВК України в 2007 – 2018 роках, експерт із конституційного права, про тиск на Україну з боку США з вимогою поступитися росії територіями:

«Виходить, що в 1994 році за Будапештським меморандумом Україна відмовлялася від ядерної зброї для того, щоб у 2025 році Сполучені Штати змушували нас відмовитися від територіальної цілісності. Гарний урок для тих держав, які захочуть відмовитися від ядерної зброї, або для тих, які завжди планували бути без’ядерними, а тепер не віритимуть у жодні зовнішні гарантії й запевнення. Безумовно, адміністрація Трампа робить усе можливе для того, щоб замість восьми ядерних держав у світі стало 28».

Зоя КАЗАНЖИ, блогер, про настрої на Одещині, яку нещадно бомбить росія, що призвело до майже повної відсутності світла:

«Про одеситів. Люди стійкі. Я читаю пабліки, чати, розмовляю і бачу, що ніхто не опускає руки. Всі роблять те, що в силах, щоб стало легше не лише собі, а й тим, хто поруч. Немає тотальної зневіри. Якщо російські та проросійські пропагандисти сподіваються, що той терор, який влаштувала нам їхня недокраїна, спонукає людей виходити на вулиці й волати про «мир за будь-яку ціну», то вони дуже помиляються. Більшість розуміє, хто головний ворог і розуміє те, що лише знищення ворога дасть змогу нам усім видихнути».

Волинські