Ставши голосом полонених і зниклих безвісти захисників

27 грудня 2025 р. 21:08

27 грудня 2025 р. 21:08

Це Анна Кравчук і Анна Єргеєва. Саме ці дві небайдужі володимирчаники організовують у місті акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти захисників. Їхній тандем створився майже рік тому, бо обоє прагнули робити все можливе, щоб привернути увагу суспільства та влади до долі захисників у полоні та тих, хто зник у горнилі війни, висловити солідарність і моральну підтримку сім’ям, які чекають своїх найдорожчих людей. Окрім акцій, вони організовують автопробіги, супровід траурного кортежу з Героєм «На щиті», а також готуються до благодійного ярмарку, щоб зібрати кошти на три авто для захисників і запалити лампадки у пам’ять про тих, хто не повернувся з поля бою.

Об’єдналися Анни задля важливої мети

У кожної з Анн своя передісторія, яка спонукала змінювати свідомість містян і розпочати гідне вшанування тих, хто стояв на захисті Батьківщини.
У січні цього року двоюрідний брат Анни Кравчук потрапив у ворожий полон, і саме тоді вона відчула особисту потребу діяти та підтримувати полонених і їхні родини на місцевому рівні.

« Я ходила на акції підтримки полонених і зниклих безвісти захисників у Києві, знала, як вони відбуваються… Але чомусь була переконана, що у нашому маленькому місті на такі заходи люди не виходитимуть. Дізналася, що подібна акція відбулася у Нововолинську, і мене це ще більше зачепило. Чому у нас нічого не відбувається? Тож вирішила сама організувати», – ділиться Анна Кравчук.

Так бажання однієї людини щось змінити у місті переросло у згуртований масовий захід з важливою місією.

Анна на той час достеменно не знала, як має відбути організація, куди писати листи, щоб отримати необхідні дозволи, тож діяла за відчуттями. І коли її запитали, наскільки ця акція буде велелюдною, навіть розгубилася, бо не могла цього передбачити. Думала, що збереться зо двадцять-тридцять її друзів і знайомих з прапорами й плакатами. Та все ж вирішила сповістити й інших містян про запланований захід. Попросила розмістити оголошення про його проведення міську раду, молодіжний центр, місцеві медіа. І, ділиться дівчина, щиро здивувалася, коли того холодного лютневого дня зібралося близько 250 людей з державними прапорами і світлинами захисників. Вона побачила скількох земляків об’єднує спільна біда – тривога й молитви за своїх рідних, від яких немає вісточки. Зрозуміла, що людям потрібна така підтримка, що вони готові заявляти про свій біль, говорити про нього, привертати увагу перехожих і суспільства до захисників, які знаходяться у ворожому полоні чи зникли безвісти. Тож вирішила проводити такі акції й надалі.

Наступну акцію Анна організовувала уже не самотужки, а з підтримкою й участю ще однієї володимирчанки – Анни Єргеєвої.

«Я деякий час працювала в Польщі, допомагала організовувати гуманітарні вантажі в Україну, проводила певні закупи. У січні повернулася додому. Якось крізь місто прямував кортеж із Героєм на щиті, а я навіть не знала, хто він, не бачила інформації у місцевих пабліках про повернення до рідного краю полеглого на війні воїна… Через деякий час дізналася, що ще п’ять місяців тому загинув мій знайомий – а я такий тривалий час не знала цієї гіркої звістки… В інформаційному просторі багато повідомлень про захисників, які віддають життя за Україну. І важко відслідковувати це. Мені хотілося змінити ситуацію. Робити щось, щоб люди розуміли, що війна триває. І – це не та річ, до якої треба звикнути і жити собі далі. Побачила в інстаграмі інформацію про акцію від Ані, запропонувала пофотографувати захід і з цього розпочалася наша співпраця», – ділиться Анна Єргеєва.

І тоді дівчата вирішили втілити ще одну ініціативу для залучення більшої уваги громадськості – організувати автопробіг, при цьому розподіливши між собою напрямки, які кожна курує: Анна Кравчук – автопробіг вулицями Володимира, а Анна Єргеєва – мирну акцію обабіч вулиці Ковельської біля повороту на Драгоманова.

13 акцій за менш як рік

Такі заходи на підтримку тих, хто опинився у полоні, та тих, хто зник за лінією фронту, організаторки проводять щонайменше раз у місяць. З лютого відбулося уже 13 таких, покликаних привертати увагу суспільства, подій.

Загалом, кажуть мої співрозмовниці, варто було б частіше проводити подібні акції – у багатьох містах такі заходи відбуваються щотижня. Однак, міркують, у нашому невеликому місті акції імовірно збирали б менше учасників, бо через різні причини не всі мали б змогу долучатися кожного разу.

До заходу доєднуються не лише рідні захисників з нашої громади, а й люди з різних куточків області – приїжджають сім’ї воїнів із Нововолинська, Турійська, Устилуга та інших населених пунктів.

Організаторки хочуть звернути увагу на ще один важливий момент. Можливо, хтось не знає, як вчинити, коли бачить людей, які з прапорами, плакатами, портретами рідних беруть участь у акції. Тож закликають: якщо проходите повз – зупиніться! Постійте деякий час у натовпі. Просто виявіть солідарність із сім’ями, які переживають непрості часи. Якщо ви вдома і знаєте, що розпочинається акція – долучіться. Ви можете взяти уже готову табличку з закликами пам’ятати про тих, хто боровся за нас і чия доля наразі невідома.

«Нас як організаторок багато хто знає, люди, які постійно беруть участь у акціях, часто підходять, щоб просто поговорити. Як, наприклад, баба Люся – так просить себе називати жінка, чий онук зник безвісти… Такі акції – це можливість поділитись своїм болем, розказати свою історію іншим і той, хто поряд, зрозуміє. Найважче, це, напевно, бачити, як плачуть діти, тримаючи фото батьків. Коли захід закінчується, ми часто й самі не можемо стримати сльози – так багато людських болей торкаються наших сердець», – кажуть організаторки.

Автопробіг як нагадування перехожим про тих, кого чекають

« Я не маю авто і водійського посвідчення, однак відповідаю за автопробіг і кожного разу беру в ньому участь. З прапором чи плакатом «Будь голосом полонених» у автівці когось із знайомих ми колоною їдемо вулицями міста, щоб нагадати про тих захисників, кого з нетерпінням чекають удома» , – ділиться Анна Кравчук і розповідає про складнощі в організації першого такого заходу.

Вона тоді не знала, як зібрати якомога більше людей з автівками, бо в її оточенні таких небагато. Тому, найперше вирішила сконтактувати з клубом авто-мотолюбителів «Coffee Drive Vоl» і його власник Макс Бурмістров підтримав, поширював серед своїх товаришів афіші – і люди долучалися. У весняно-літній період участь у автопробігу брали й власники двоколісних, приїздили на мотоциклах і байках.

«Ми прагнемо, щоб наша акція виходила за межі однієї локації, отримала максимальний розголос. Щоб про такі заходи підтримки воїнів і їхніх родин знало якомога більше людей у різних частинах міста, тому їдемо, сигналячи, з прапорами головними міськими вулицями. Ми їдемо, щоб нагадати, що в нашому місті є родини, які чекають своїх найдорожчих з полону, чекають вісточки від тих, з ким обірвався зв’язок. Ще одна наша мета – проявити підтримку таким родинам, тому під час останньої акції ми зупинилися біля учасників. Вийшли з автівок і просто хвилинку постояли разом із ними» , – ділиться Анна.

До автопробігу здебільшого долучаються небайдужі містяни, хоча, звісно, серед них є й рідні військовополонених і зниклих безвісти воїнів. Часто, ділиться організаторка, серед учасників – дружина безвісти зниклого захисника з донечкою, які їдуть із табличкою «Зниклі безвісти – не значить забуті». І навіть, коли вони особисто не мають змоги долучитися, хтось із рідних з цією табличкою бере участь у таких заходах.

Колона автомобілів супроводжує Героя на щиті

Уже створена група з активних учасників таких акцій і автопробігів. Вони можуть спілкуватися між собою, але, головне, так на свій телефон отримують інформацію про наступні заходи. А ще – про організацію супроводу Героя, який на щиті повертається додому. Цей напрям започаткувала і курує ще одна небайдужа землячка Яна Дудик.

Щоразу, коли до громади повертається Герой, колона автомобілістів зустрічає траурний кортеж. Нещодавно організатори купили колонку і відтоді під час супроводу включають «Пливе кача». Придбали прапори, які роздають для розміщення в автоколоні, димові шашки, які запалюють на кладовищі наприкінці церемонії прощання.

«Здійснюємо супровід від в’їзду у місто, до моргу, до дому, до церкви, на кладовище – усюди, куди прямує траурна процесія», – розповідають дівчата.

З липня, коли діяльність цих волонтерок стала більш масштабною, вони організовують свою роботу у складі громадської організації «44700», ставши їхніми представницями у місті. Частина команди мешкає в Києві, там проводить благодійні збори та організовує допомогу ЗСУ, а дизайнери допомагають зі створенням афіш для анонсування наступних подій.

« Це наш перший такий масштабний захід і ми ретельно готуємося до його проведення. Мета благодійного дійства – підтримка військових, які зараз на передовій нашої боротьби за свободу. Ми цю головну ціль подаємо у гарній обгортці новорічного настрою, щоб залучити якомога більше людей і зібрати донати. Також вшануємо пам’ять тих, хто віддав життя за нашу країну. О 17.00 проведемо акцію «Світло пам’яті», запаливши лампадки у пам’ять про загиблих захисників. Запрошуємо долучатися родини Героїв», – кажуть організаторки.

Свою співпрацю обидві Анни називають космос і структура, коли креативні ідеї однієї знає, як утілити інша. І такий тандем став прикладом міцної співпраці задля дуже важливої мети. Та їм не вистачає рук для втілення усього запланованого. Вони запрошують долучатися до команди тих, хто прагне бути корисним, має бажання діяти та готовий докладати зусиль заради підтримки захисників, їхніх родин і формування активної, небайдужої громади.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські