Волинський майстер виготовляє крафтові ялинкові прикраси

31 грудня 2025 р. 16:01

31 грудня 2025 р. 16:01

Волинський народний умілець Василь Ханзерук виготовляє дерев’яні ялинкові іграшки зі світязьким настроєм.

Ідея прикрасити цьогорічну ялинку крафтовими виробами належала його доньці Марії , яка попросила батька вирізати з липи кілька різних іграшок. Після допису в соціальних мережах домашнє «замовлення» швидко переросло у справжній інтерес з боку інших поціновувачів, розповідає журналістка «Високого Замку» Ольга Матейчик.

Човник став фаворитом

«Щороку ми діставали з горища пле­тений кошик з новорічними іграшками. Серед них — дві жовті рибки, які тато ку­пив ще малим. Цього року ми придума­ли зробити колекцію іграшок — саме про Світязь, своє коріння, які будуть нага­дувати про Шацький край», — зробила анонс напередодні зимових свят Марія Ханзерук.

Планувалось, що колекція «Світязькі чачки» (так на Волині називають іграш­ки. — Авт.) складатиметься з п’яти дерев’яних іграшок, але фантазія май­стра вийшла за ці межі. Так народились світязький боцюн, риба-краснопірка, яка втекла з легенди, очерет, який був їм за колиску, шишка, що береже леген­ди шацьких лісів, білий красень Світязя — лебідь, світязька крипа-човен, жолудь столітнього дуба та гриб, який росте по­між чорниць.

Марія зізналася, що дуже нервувала, бо не знала, чи комусь пристане ідея, чи будуть замовляти такі крафтові вироби. Яким же був її подив, коли довелося різьбити не символічні 5−10 штук, а 15 комплектів. Одні поїдуть у США, інші розлетілись по Україні.

«Відгукнулось багато людей. Всі вони з теплом згадують Шацький край, мають гарні спогади та враження від подорожі. Є такі, що просять зробити без підвіски, щоб були як іграшка для дітей», — розпо­віла Марія.

«Йду корову пасти, візьму деревину та й стругаю…»

Перші вироби видались не ідеальні, і відгадайте, де вони? Прикрашають ялин­ку господаря. Не ідеальні ще й тому, що майстер давно не практикувався — кіль­ка десятків років, навіть закинув усі різці. Довелося їх гострити і знову «набивати руку». Тепер замість зимової риболовлі вирізає чачки біля котла.

Човник став фаворитом. Ще б пак! Лише погляньте на ці мініатюрні весла. За задумом, його можна носити як підві­ску-аксесуар. Однак найважчим у роботі, як зізнався майстер Василь, став очерет.

«Через ті чачки на риболовлю не пі­шов», — жартує Василь Григорович, бо з радістю підтримав ідею доньки. Каже, звичні вечірні батьківські телефонні роз­мови про життя-здоров'я перетворились на креативні планування проєкту.

Свого часу майстер Василь вирізав з дерева різних персонажів чи грибочки, які оселилися у місцевих лісах. Робив на замовлення різні дерев’яні вироби, ма­лював картини, ба навіть створював ре­кламні вивіски. Творча натура, очевидно, передалась через гени.

«Два рідні дядьки були творчі, займа­лися малюванням, один робив дизайн килимів та створював афіші, — розповів Василь Григорович. — Я ж творив змалеч­ку. Йду корову пасти, візьму деревину та й стругаю…».

Батько підтримує всі ідеї доньки

Це не перший проєкт, на який «під­била» донька. Минулоріч наприкінці літа вони відкрили глемп «Боцюн» (глемп, або глемпінг — сучасний вид відпочин­ку, що поєднує розкіш комфортного жит­ла з атмосферою кемпінгу на природі. — Авт.).

Простір просто неба так назвали неспроста: як спомин про дідуся, який на подвір'ї змайстрував колодязь з кри­ничним журавлем у вигляді лелеки, а та­кож тому, що на поле, де розташований намет, злітаються боцюни. Уявляєте, прокидаєшся зранку, береш горнятко кави і підглядаєш за птахами. За таким Intermezzo приїжджали туристи з усієї України: хтось, щоб позайматися йогою, помилуватись природою чи влаштувати атмосферну фотосесію.

А поки глемпінг лише сезонна роз­вага, Марія знайшла для батька ще одну справу — виготовлення шопки. Тож май­стру годі відпочивати: він різьбить, донь­ка шліфує, покриває безпечним лаком та оформляє запашне упакування з сіном та лавандою.

Волинські