Від далекобійниці до першої водійки маршрутки у Володимирі: історія Марії Турсунової

06 січня 2026 р. 17:04

06 січня 2026 р. 17:04

Майже тридцять років за кермом автівки. Досвід кермування 13-ти метровою вантажівкою дорогами країн Європи. А зараз – водіння автобуса Володимир-Устилуг. Марія Турсунова – перша у районі водійка маршрутного таксі. Стильна, у білій сорочці та з привітною усмішкою вона своїм прикладом впевнено й невимушено руйнує суспільні стереотипи про «нежіночі» професії і те, якими можуть бути водії громадського транспорту й демонструє, як салон автобуса перетворити на осередок святкового настрою завдяки оригінальним декораціям. Ми познайомилися з жінкою, яка має сміливість обирати фах попри усталені уявлення та очікування суспільства, знімає цікаві відео про свою роботу й радить іншим – не боятися пробувати щось нове.

Водійка за сімома категоріями

« Коли ви отримали водійське посвідчення, де навчалися і здавали “на права” », – починаю здалека знайомство з героїнею цієї публікації, зручно вмостившись на сидінні її автобуса. Саме невелика перерва між рейсами дозволяє відбутися розмові.

« А на яку саме категорію? », – уточнює пані Марія й розповідає та навіть демонструє, що у її посвідченні водія їх зазначено чимало.

« Ще хочу мати категорію для керування лафетом, можливо навесні відкрию », – ділиться планами.

За кермом вона майже тридцять років. Категорії С1, С, що надають право водити вантажні авто, отримала, пройшовши навчання на комбінаті ще у школі, майже відразу здобула право кермувати легковиком, відкривши категорію В, у 2019 додалася категорія СЕ, і ось нещодавно – на автобус – D, D1. Загалом у її водійському посвідченні стоять відмітки навпроти семи категорій.

«Я просто любою їздити», – пояснює пані Марія вибір стати водійкою громадського транспорту, а далі розповідає свою історію. Перший досвід кермування здобувала на «Запорожці» – автівці, яку молодому подружжю Турсунових подарували батьки чоловіка. Згодом сім’я мала й інші авто. Пані Марія розповідає, що впевнено почувалася за кермом і жодних стереотипних закидів у свою сторону не чула, хоч на той час на місцевих дорогах було не багато водійок. Родина на той час її рішення повністю підтримала і закономірно, що зараз всі троє дітей подружжя також упевнено керують автомобілем.

Від Португалії до Фінляндії на тірі

У 2019-му Марія стала далекобійницею. Її чоловік близько чотирьох років працював за кордоном у польській компанії і якось у дружини визріло рішення приєднатися до нього, щоб в парному екіпажі здійснювати вантажні перевезення між різними країнами Європи.

« Колись мого чоловіка запитували, чи не боявся він довірити мені кермо багатотонного автомобіля. І він твердо відповів: «Ні». Хоча, зізнаюся, мені перші такі поїздки давалися нелегко, було доволі страшно. Це ж і до габаритів потрібно звикнути, і про «сліпі зони» не забувати. Мені тоді чоловік давав настанови: «Пам’ятай, що у автівці перед тобою, наприклад, така ж, як і ти, мама з трьома дітьми, тож мусиш її уявляти перед будь-яким маневром». З часом я уже майстерно водила, відчуваючи задоволення від роботи », – ділиться моя співрозмовниця.

За три роки кермування фурою вона побувала у різних європейських містах, об’їздила всі країни від Португалії до Фінляндії. Марії вдалося побачити і Ейфелеву вежу і Єлисейські поля, та їхню красу затьмарює бруд навколо. Зауважує, що дуже усміхнені і привітні люди в Італії та Іспанії, а закохала у себе Португалія.

« Мені моя робота неймовірно подобалася. Хотіла б й надалі так працювати, але у нашу країну прийшла повномасштабна війна… Син ввечері 25 лютого 2022 року уже був у військкоматі. Ми приїхали з Німеччини і чоловік теж долучився до захисту України. У певний момент, зрозуміла, що не можу більше цілими днями залишатися вдома, тож вирішила шукати роботу », – розповідає пані Марія.

Опановуючи нову спеціальність

Якось, гортаючи стрічку новин у соцмережах, побачила повідомлення про те, що проводиться набір на безоплатні курси для жінок Reskilling Ukraine від шведської неприбуткової кампанії. Українкам пропонують здобути водійську або виробничу спеціальність. Зацікавилася, адже уже давно потребувала повернення до активної роботи, ще й водіння – це її стихія, крім цього, бачила оголошення, що на міжміські рейси шукають водіїв. І пазлики думок склалися у рішення подати заявку. Отримала позитивну відповідь із захопленням почала здобувати новий досвід і знання. Група вчила спочатку теорію в онлайн-форматі, а тоді мала практику у місті Кременець на Тернопільщині. Разом з Марією Турсуновою кермуванню автобусом навчалися ще п’ятеро жінок із різних куточків України, інші опановували водіння вантажівки.

« Пам’ятаю, тільки сіла за кермо автобуса, а інструктор жартує: «Немає вас чому вчити, ви й так усе знаєте». І правда, відразу побачила, що дзеркало не відрегульоване. Хоча досвід водіння великогабаритного транспорту мала, та розуміла, що автобус на дорозі – це значно серйозніше за тір, бо відповідальність на водієві лежить за усіх, хто перебуває у салоні », – розповідає пані Марія.

Після навчання, що тривало шість тижнів, жінка здобула нову спеціальність «водійка пасажирського автобуса».

З досвідом, турботою і творчістю

« Ще коли тільки збиралася їхати у Кременець за програмою, випадково зустріла перевізника Вадима Шубу, з яким була ледь знайома. Вирішила запитати, чи візьме на роботу, коли завершу навчання? А він мені: «Візьму». Слова дотримав, і так я стала частиною колективу водіїв маршрутних транспортів », – ділиться моя співрозмовинця.

Перший маршрут у першої на наших теренах водійки пасажирського автобуса був із Зимного до Володимира.

« Цікаво було спостерігати за емоціями людей, які бачили за кермом жінку, зчитувалося вагання – а чи це дійсно той автобус? Першим моїм рейсом до міста їхало лише три жінки. Наступного дня вранці пасажирів було уже більше », – усміхається Марія.

Згодом вона стала їздити за іншим маршрутом – Володимир-Уситилуг. Відтоді, каже, наче риба у воді, бо возить у справах і додому своїх земляків, людей, яких добре знає і які її підтримують у виборі нової професії.

Пані Марія працює за графіком «три через три». За день здійснює дев’ять рейсів: перший о сьомій, а останній о 18.30, між деякими є невеликі перерви на відпочинок. Загалом за день долає близько 250 кілометрів.

« Якщо робота у радість, то вона легка. Дорога на напрямку хороша, пасажири приємні, керівництво і колеги підтримують », – ділиться водійка і показує невеличкий подарунок від пасажирки – конячку – символ прийдешнього року.

Вона цінує такі милі приємності, бо й сама намагається дарувати людям позитивний настрій. Напередодні Дня Святого Миколая святково прикрасила автобус мерехтливими гірляндами, сніжинками і чарівною парасолькою, чим потішила пасажирів, особливо дітлахів.

А напередодні Нового року облаштувала фотозону і дарувала пасажирам подаруночки.

« Мені здається, що люди, які мене знають і не здивувалися такому вчинку. Я люблю створювати настрій. Ще коли діти ходили у школу, то багато з ними виготовляла краси, люблю рукоділля – моя сторінка в Інстаграмі рясніє створеними власноруч виробами. Вишивала, як мала вільний час, коли тіром їздила, коли авто на ремонті стояло, а у ці три воєнні роки – за вишиванням заспокоювала нерви », – ділиться пані Марія. І справді, світлини її робіт надихають і демонструють творчі грані таланту майстрині: квітковий декор для великодніх кошиків, прикрашені вишивкою модні шопери, оздоблена дрібним хрестиком жіноча сорочка, розмаїття пасхальних рушників й вишитих таким же орнаментом декоративних писанок…

Знімає наша землячка й тік-ток – на відео часом жартує, а часом показує фрагменти своїх робочих буднів.

Марія має чотири сформовані елегантні образи – це вбрання, які по черзі обирає, виходячи в рейс.

« Ще під час навчання водінню автобуса ми з подругою зайшли до одного з магазинів, де мені трапилася біла сорочка з красивими рукавами. Тоді я поділилася думкою, що саме в ній виходитиму на маршрут. Коли розповідала про це іншим дівчатам, вони не вірили, а тепер лише усміхаються, коли надсилаю їм свої фото під час роботи. Не раз чула компліменти, а якось одна пасажирка зізналася, що й сама тепер намагається вранці причепуритися, “їдучи з такою водійкою” », – усміхається пані Марія.

Наша розмова добігала до завершення, адже в автобус почали заходити пасажири – готувався до відправлення черговий рейс. Ми поцікавилися, чи не здивувалися люди, коли побачили за кермом пані Марію? Одна з жінок відповіла, що для неї це не стало несподіванкою і тим більше не викликало якогось остраху, адже у Марії Турсунової величезний водійський досвід. А ще з нею приємно їздити, бо водійка уважна на дорозі, завжди ввічлива і привітна.

Пані Марія радить тим, хто вагається з вибором нового професійного шляху, не боятися робити цей важливий крок. І якщо є прагнення проявляти себе у незвичному амплуа, новій сфері чи професії – не зважати на стереотипи, йти за покликом серця.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські