Залишив двох синів і пішов захищати країну: історія загиблого волинського десантника

11 січня 2026 р. 20:42

11 січня 2026 р. 20:42

Родина загиблого на війні 38-річного волинянина Олександра Пугача зареєструвала петицію про присвоєння йому звання Героя України - дружина воїна просить підтримати ініціативу, аби зберегти пам’ять про чоловіка, який добровольцем пішов захищати державу з перших днів повномасштабної війни.

Як розповіла Суспільному дружина бійця Ірина , її чоловік пішов у військо добровольцем, служив в аеромобільному батальйоні десантно-штурмових військ, виконував бойові завдання на Донеччині, Курщині, Сумщині. За роки служби отримав багато нагород та відзнак. У нього залишилися двоє синів.

Дітей і дружину Олександр востаннє бачив в червні 2024 року, коли приїздив у відпустку. Ірина каже: він завжди оберігав її та синів — ніколи не розповідав деталей служби і виконаних бойових завдань.

Зі слів жінки, Олександр пішов у військо в перші дні повномасштабного вторгнення.

«Він часто був на заробітках, бо мріяв про власний будинок. Але коли почалась війна, він пішов до військкомату, каже: «Я не буду осторонь стояти». Він потрапив до 95 окремої десантної штурмової бригади, — каже Ірина. — Почав зі звичайного солдата, а закінчив молодшим сержантом, був головним сержантом батальйону батареї».

Нагороди на згадку про батька

Дружина захисника також розповіла: Олександр залишився без батька в 11 років, став опорою для мами і сестер. Коли загинув — його старшому сину теж було 11 років. «Богдан (старший син) дуже був прив'язаний до батька, — говорить жінка. — Він настільки переживав весь час».

За період служби Олександр отримав низку різних нагород. Зокрема, і від президента — орден «За мужність III ступеня» і «За оборону України».

«Медалі — це згадка. Старший син дуже ними гордиться. Хто до нас приходить, то він відразу починає розказувати: «А в тата є такі медалі». В нього і на телефоні так само, він і фотографії відразу показує», — додає дружина загиблого захисника.

Ще одну нагороду Олександра, «За поранення», родина отримала вже після його загибелі. Зі слів Ірини, для неї це стало шоком, бо про поранення чоловік нікому з рідних не розповідав і не жалівся.

«Здається, що просто він разом зі мною»

На згадку про коханого Ірина носить його жетон, який колись замовила у подарунок. Згодом цей жетон їй повернули побратими Олександра, він був із ним у момент загибелі. «Тепер я його ношу весь час. Це згадка. Мені здається, що просто він разом зі мною з цим жетоном», — ділиться Ірина.

Олександр Пугач загинув 8 жовтня 2025 році в населеному пункті Лиман Донецької області. Востаннє з рідними розмовляв напередодні, попередив, що буде не на зв'язку.

«Потім до мене подзвонили, сказали, що до мене їдуть зі сповіщенням, що Олександр загинув. Як земля з-під ніг..., — пригадує Ірина. — Ми дзвонили до всіх побратимів, один із них сказав, що Саша загинув. Шансів не було ніяких, бо осколок від гранати потрапив йому в сонну артерію».

Жінка зізнається: довго не могла повірити, що чоловік загинув, бо до цього пройшов не один складний бій.

«Мені здавалося, що не може бути таке, — говорить волинянка. — Три роки він виживав в таких ситуаціях, пройшов курську операцію. Це було, мені здається, найгірше пекло, яке можна було пройти. І він там вижив, він вернувся звідти. А тут вони потрапили в засідку, був стрілецький бій».

Згодом побратими Олександра розповіли його рідним, що на передовій він завжди допомагав бійцям і як головний сержант разом з усіма виходив на бойові завдання. Петицію про присвоєння звання героя Олександру Ірина зареєструвала 28 листопада 2025 року . Станом на 11 січня, її підтримали майже 20 тисяч людей.

«Збирати ці голоси дуже важко і з кожним днем все важче і важче. Бували такі дні, що 100 голосів, в мене вже опускались просто руки. Я дуже хочу попросити, щоб мені допомогли, щоб підписали петицію. Я просто хочу, щоб пам'ять про нього жила», — додала дружина загиблого військовослужбовця.

• «Прикривав» побратимів навіть з тилу: важка хвороба обірвала життя Героя з Волині
• Потрапив під мінометний обстріл, рятуючи пораненого побратима: Герою з Волині Василю Корінецькому - назавжди 30
• Мав четверо внуків, якими не встиг натішитися: історія полеглого Героя з Волині Миколи Пахачука

Волинські