Дерево його життя

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Дерево його життя

13 січня 2026 р. 13:51

13 січня 2026 р. 13:51

Здавалося, що життя навкруги перестало існувати, а світ завмер. Не чути цього страшного гуркоту й моторошного свисту залізяччя.

Лежав у вирві під корінням якогось старого дерева. Тернув по очах – кров запеклась. Зрозумів, що з розбитої голови витікає. Мовив уголос: «Де я?» І не почув ніякого звуку. Втратив слух, подумав, ніби про когось. І враз йому стало все так байдуже.

Зі страшним зусиллям ледь-ледь підняв голову і побачив ногу з пошматованим берцем. Але болю ще не відчував. «Ніби в якомусь німому фільмі» – визріла думка у зраненій голові. Наші, напевно, відступили. Зараз мене знайдуть ці кляті, то нехай би пристрелили. Закривавленим оком помітив, що над вирвою схилилися чиясь голова. Чекав пострілу, а його чомусь не було. А тоді відчув, як чиїсь руки тягнуть його, і враз стало так боляче, ніби тіло розривають навпіл. Втрачаючи свідомість, крізь червону пелену побачив Богдана, Зіня, Хомича. Вони щось запитували, кричали, сміялися, розмазуючи брудними руками сльози на закіптюжених обличчях. Але ж він вже не міг цього чути…

Дмитро не знав, що життя і смерть так довго боролися за нього. І на цей раз життя було сильнішим, аніж ця смерть-костомаха. В його пошматованім тілі і змученій душі засіло Наталчине прохання: «Повернись живим, чуєш, Дімо, бо я тебе туди більше ніколи не відпущу. Пожалій нас з Даринкою, ми ж тебе так любимо. Ти сам це добре знаєш».

Він казав, що йому вже дзвонили з військкомату, що повістку ще принесуть, а сьогодні просто забирають їх. То була неправда, заради їхнього життя, бо поранення і контузія з 2017 року ще міцно тримали його в своїх лещатах. Лише щасливий випадок тоді врятував його життя. І ось знову смерть тінню ходила за Дмитром майже три роки.

І на цей раз ангел-охоронець допоміг. Старе дерево ніби прикрило його. Хлопці дивувалися, що після такого обстрілу він лишився живим. Один із двадцяти. Ніби чиїсь руки заховали його під коріння. Дерево вистояло. Це була стара, вмираюча груша. Але для Діми і за гороскопом, і насправді була його деревом життя.

А Наталка, така несмілива і спокійна, змогла добитися, аби перевезти чоловіка в обласну лікарню. На всі вихідні вона їде з Даринкою до Діми, і його донечка, татова копія, привозить показати йому зубчик, який випав, а на цьому місці виростає інший. Вона ніжно торкається старих рубчиків на татовій руці. Бо нові ще в бинтах. І все запитує, коли в нього зовсім нога виросте, бо ж у неї вже і другий зубчик росте. Татко ніжно гладить свою доню-розумницю, і каже їй: «Бачиш, в мене половина ноги вже є, а цей дядя-лікар пришиє мені другу половину, якщо я буду слухняним».

Даринка знає, що татко так жартує. Вона вже не маленька, піде цієї осені у «Пізнайко». Вона так хоче, аби у татка швидше нога виросла, аби піти з ним у зоопарк, бо там, кажуть, має народитися ведмежатко. А вони поки маленькі, то такі смішні і кумедні.

Любов АНДРІЄВСЬКА