Рік 2025: що він приніс Володимиру

15 січня 2026 р. 18:36

15 січня 2026 р. 18:36

Останні кілька років у грудні, сідаючи підбивати підсумки року, що минає, мені хочеться написати слово «Перемога». Та все більше відчувається, що це слово, я напишу в неблизькому майбутньому. Головне  – аби воно у нас було. Це майбутнє. Надто дорого за нього платимо. Цьогоріч меморіальна Дошка Героїв на площі поповнилася кількома десятками нових фотографій військових. У родини прийшло горе і втрата. Взагалі, у 2025 році громада втратила багатьох знакових постатей. Найбільш болюча для мене – це смерть Андрія Дячука. Андрій був Людиною! Саме так з великої літери. Умів підтримати інших, був чесним та справедливим. Любив піднімати настрій нашій фейсбучній тусовці, смалячи коментарями. Андрій любив це життя, а ми його.

А що місто? Чим жив Володимир у 2025 році? Які події були справді варті того, щоб залишитися на сторінках його історії? Спробуймо пригадати.

Хабар року

Резонансною подією стала справа завідувача терапевтичного відділення Володимирського ТМО Ігоря Халимендика. За даними слідства, лікар вимагав 2000 доларів США за встановлення фіктивної групи інвалідності військовозобов’язаному.

1 липня 2025 року правоохоронці затримали його під час отримання хабаря. Під час обшуку в кабінеті вилучили гроші та телефони. Лікарю повідомили про підозру за кримінальною статтею, відсторонили від роботи та відправили під цілодобовий домашній арешт.

25 вересня обвинувальний акт передали до суду, а 12 листопада Володимирський міський суд визнав Халимендика винним і призначив штраф у 85 тисяч гривень.

Відкриття року

У травні у Володимирі відкрився магазин польського бренду Sinsay, розташований у приміщенні колишньої друкарні на вулиці Шухевича.

Також у центрі міста почала працювати книгарня КСД («Клуб Сімейного Дозвілля»). Відвідувачам запропонували широкий асортимент: від світових бестселерів до української прози, дитячих книжок і нон-фікшну.

Благодійність року

Благодійний фонд AVESTERRA, ініційований Avesterra Group розпочав свою роботу Володимирі і не тільки. Фонд зосередився на допомозі дітям з важкими захворюваннями, дітям-сиротам і родинам у складних життєвих обставинах.

Презентація фонду у Володимирі відбулася під час свята «Під крилом добра». Однією з найбільш зворушливих подій стало вручення пасажирського буса патронатній родині Надії та Олександра Степанюків. Родини Тетяни Капітули та Михайла Сусваля з села Сусваль, які виховують десятьох дітей, отримали в подарунок батут. Володимирській громадській організації соціальної та психологічної реабілітації дітей, підлітків та молоді з інвалідністю “Берег надії” фонд AVESTERRA компенсуватиме заробітні плати фахівців, які надаватимуть кваліфіковану психологічну допомогу та підтримку.

Спортивні досягнення року

У січні в Києві, під час командного чемпіонату України з легкої атлетики володимирчанин Владислав Балакін став срібним призером України зі стрибків у висоту. Результат – 205 сантиметрів, виконання нормативу кандидата в майстри спорту України.

У липні на змаганнях ABAF у Греції з багатоборства  срібну нагороду у категорії U20 виборола вихованка Володимирської ДЮСШ ім. О. Зінкевича Уляна Петрук. Спортсменка гідно представила Україну, а до п’єдесталу її підготували тренери Олена та Віталій Петруки.

Ще одним яскравим спортивним акордом став чемпіонат Європи з ІСО комбат самозахисту в Італії, де команда з Володимира здобула сім золотих, п’ять срібних і 1 бронзову медаль. Над успіхами працювали тренери Юлії Семко та Андрій Лапчук.

Фестиваль року

24 травня Володимир став танцювальною столицею. У місті відбувся фестиваль «MJDS Dance Fest 2025», який зібрав колективи з різних куточків України. Упродовж дня на сцені змінювалися стилі: від брейкдансу й хіп-хопу до контемпорарі, народних танців і джаз-фанку.

На завершення фестивалю відбулася церемонія нагородження. Кубки, медалі, дипломи й подарунки отримали найкращі колективи. Співорганізатором фестивалю став засновник школи MJDS Роман Дячок, який упродовж усього заходу підтримував учасників і глядачів.

Будівництво року

Схоже, ера консервного заводу у Володимирі завершилась остаточно. На його території розпочалось будівництво житлового комплексу «Володимир-Сіті» – близько 460 квартир та понад 7,6 тисячі квадратних метрів комерційної інфраструктури.

Крім того, ТОВ «Еней» ввело в експлуатацію семиповерховий будинок на Драгоманова. У ньому 89 квартир, загальною площею майже п’ять тисяч квадратних метрів. Житло з індивідуальним опаленням і сучасними енергоефективними рішеннями.

Втрати року

2025-й забрав у Володимирської громади людей, без яких важко уявити її духовне, культурне й громадське життя. Місто попрощалося з Анатолієм Бойком, почесним громадянином Володимира, заслуженим майстром народної творчості України.  З митрофорним протоієреєм Євгеном Шевчуком, настоятелем Свято-Юріївського храму.  З почесною жителькою громади, краєзнавицею і педагогинею Наталією Грабарчук-Цинкаловською. З почесною громадянкою міста, поетесою та письменницею Людмилою Патлашинською. З волонтером і громадським активістом Андрієм Дячуком.
З директором ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» Борисом Поліщуком.

Кожен із них залишив по собі глибокий слід у пам’яті учнів, парафіян, колег і всієї громади.

Виселення року

10 жовтня, о 6-й ранку, у Володимирі розпочався процес повернення комплексу будівель Успенського собору, будинку із дзвіницею та муру з брамою XII-XVII ст.  у державну власність. До виконання судового рішення були залучені державна виконавча служба, представники облдержадміністрації та поліція.

Клірики УПЦ МП намагалися перешкодити діям державних органів: забарикадували центральний вхід лавками та відмовлялися відчиняти двері, посилаючись на «відсутність ключів». Згодом представники держави змогли зайти до храму для опису й фіксації майна.

Не обійшлося без провокацій – група прихильників московського патріархату намагалася прорватися на територію собору, однак завдяки діям поліції конфлікту вдалося уникнути.

Під час опису майна клірики почали виносити власні речі з території комплексу, хоча на це мали понад рік часу. Журналісти також зафіксували суперечливі знахідки: зокрема ікону Івана Кронштадтського – російського діяча з відверто монархічними та ксенофобськими поглядами, а також килимок із двоголовим орлом, ймовірно, символом держави-окупанта.

Наразі Успенський собор передано державі . Представники УПЦ МП збираються на богослужіння у колишньому нічному клубі «Метелик», який належить екс-депутату Руслану Морозу.

Пам’ять року

22 жовтня у Володимирі на фасаді Центру культурних послуг відкрили Стіну Надії – символічне місце пам’яті військовослужбовців, які потрапили у ворожий полон або вважаються зниклими безвісти. Локацію облаштували на прохання родин захисників.

Після молебню та освячення портретів рідні й близькі воїнів пов’язали біля світлин жовто-блакитні стрічки як знак віри у повернення. Відтепер Стіна Надії нагадує громаді про високу ціну свободи та обов’язок зробити все можливе, аби наші Захисники повернулися додому.

Знахідки року

Під час реконструкції колишньої інфекційної лікарні у Володимирі знайшли дві єврейські мезузи, одна з яких зберегла пергамент із молитвою «Шма Ісраель».

Також археологи,  в одному з об’єктів у межах Окольного міста ХІІ-ХІІІ століть, виявили прикрасу – скляне намисто княжої доби . Воно доволі добре збереглося. Складається із 288 округлих намистинок жовто-бурштинового та 1 ніжно-блакитного кольору діаметрами 0,4-0,6 сантиметра із округлими наскрізними отворами для нанизування. Загальна довжиною намиста 120 сантиметрів, а вага 103 грами.

Прапор року

21 листопада, у День Гідності та Свободи, у Володимирі встановили 15-метровий флагшток з найбільшим у громаді Державним Прапором України. Височить він на місці колишнього танка. Логічне завершення деколонізації хоча б одного об’єкту у місті. До перенесення обеліску так руки й не дійшли, хоча міська влада оголошувала тендери на його демонтаж.

Що ж до прапора, то його встановлення досить символічне. Він майорітиме перед очима тих, хто приїжджає з-за кордону до України. Своєрідне жовто-блакитне привітання як нашим гостям, так і тим, хто повертається додому.

Ось таким був ще один рік для нашої громади. Попри все вона живе і ми разом з нею. Кожен додає цьому місту чи селам громади плюс до розвитку уже тим, що працює тут, обороняє, обробляє землю, вчить, лікує і часто робить маленьку, але в підсумку  важливу справу. Ми пройшли цей рік з плачем та посмішками, з відчаєм та надією. А ще з величезною вірою у світло, яке переможе темряву.

Ярослава КОЛОСКОВА

Волинські