вологість:
тиск:
вітер:
З класної кімнати - на передову: історія вчителя з Волині, який став захисником України
21 січня 2026 р. 21:14
21 січня 2026 р. 21:14
Вчитель фізичної культури з села Невір Сергій Поремчук із перших місяців повномасштабної війни добровільно став на захист України, змінивши шкільний спортзал на військову службу в лавах Збройних Сил.
Про воїна розповідає видання «Нове життя» – новини Любешівщини .
До повномасштабної війни Сергій Сергійович створив міцну родину: разом із дружиною виховував двох дітей, збудував власне сімейне гніздечко. Працював у Погулянківській гімназії вчителем фізичної культури. Та коли країна потребувала захисту, він добровільно пішов її захищати, змінивши класну кімнату на військовий стрій.
Як розповідає директорка навчального закладу Ніна Нестерук , Сергій Поремчук – людина з великої літери:
«Сергій Сергійович – відповідальний, добрий, чесний, професіонал своєї справи. Його дуже не вистачає в нашому колективі. Діти й колеги за ним дуже сумують».
У травні 2022 року Сергій Поремчук добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у Володимирі-Волинському, а згодом у складі 14-ї окремої механізованої бригади виконував бойові завдання на Харківському напрямку.
Наприкінці 2023 року його перевели на посаду інструктора з вогневої підготовки. Нині він навчає військовослужбовців базової загальновійськової підготовки як у пунктах постійної дислокації, так і безпосередньо в районах виконання бойових дій. У цій роботі, зізнається військовий, найважливішими є терпіння та відповідальність.
Як каже захисник, за роки війни відбулася глибока переоцінка цінностей. Найдорожчим для Сергія Поремчука залишається сім’я та її безпека. Про те, як ростуть діти, він дізнається з телефонних розмов і соцмереж, адже за три з половиною роки служби лише тричі мав змогу побувати у відпустці.
«Рідні все розуміють і підтримують, але, звичайно, дуже чекають, коли я повернуся додому, – ділиться військовослужбовець.Не забувають про свого наставника й учні та колеги – надсилають листівки і солодощі. Це дуже приємно. Я щиро їм за це вдячний».
Сил і витримки додає підтримка найрідніших та бажання їх уберегти. Мріяти нині, зізнається Сергій, майже немає часу. Проте найбільше він хоче, щоб якнайшвидше закінчилася війна, а ворог був вигнаний з української землі.
За роки служби Сергій Поремчук був удостоєний численних нагород. Утім, говорить про це скромно й неохоче, адже переконаний: найкраща нагорода – це мир, перемога й рідні люди поруч.
«Дуже хочеться просто жити: не поспішати, не метушитися, спокійно пройтися лісом чи берегом річки, просто бути поруч із рідними. А поки що – щоденна робота заради перемоги», – зізнається наш земляк.
- Обробляв землю, а тепер прикриває небо: історія волинського гвардійця
- Захисник волинської «сотки» на псевдо Чілінтано піклується на фронті про собаку-побратима
- Хоронив загиблих, а потім пішов у бій: історія «Ворона» зі Сталевої Сотки
Джерело: vsn.in.ua
Новини рубріки
Пацієнти Волинської обласної дитячої лікарні отримали гостинці
21 січня 2026 р. 21:53
Відійшла у вічність посадовиця селищної ради на Волині
21 січня 2026 р. 21:52