Онлайн-одруження: чи можливий шлюб на відстані? Відповідає волинський священник

25 січня 2026 р. 20:00

25 січня 2026 р. 20:00

Онлайн-одруження – це щось зовсім нове, що стало частиною нашого сучасного світу, але воно не має нічого спільного з церковною традицією.

Людина зараз проводить багато часу в двох різних світах – у реальному житті та в інтернеті Ми використовуємо екрани для роботи, навчання, спілкування з друзями, підтримки дружби та навіть знайомства з новими людьми. Особливо зараз багато людей відчувають це через війну, вимушену еміграцію та складні соціальні обставини, які розділили багато родин і пар. Через це виникає питання, яке раніше здавалося неможливим: чи можливо створити сім’ю в інтернеті? Чи Церква визнає такий шлюб? І найголовніше: чи Бог благословить такий союз?

Ці питання не є проявом легковажності. Вони народжуються з болю розлуки, з прагнення зберегти любов і з бажання бути чесними перед Богом. Саме тому відповідь Церкви повинна бути не лише чіткою, але й пастирськи уважною.

У християнстві шлюб ніколи не був просто особис­тою справою двох людей. Навпаки, він завжди був пов’язаний із Богом. У Біблії можна прочитати: «Покине чоловік батька й матір і пристане до жінки своєї, і будуть обоє одним тілом» (Бут. 2:24). Апостол Павло говорить про шлюб у ще більших масштабах, порівнюючи його із стосунками між Христом і Церквою, кажучи: «Тайна ця велика; я ж говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5:32). Це означає, що шлюб – це не просто земна справа, а й духовна. Сам Бог бере участь у цьому союзі, роблячи його священним. Тому для християнина шлюб – це не лише любов і почуття, а шлях спасіння, спільний хрест і спільна благодать.

Православна Церква вважає шлюб священним Таїнством. Це означає, що він не є просто результатом людського рішення чи домовленості між двома людьми. У цьому Таїнстві діє особливий дар Святого Духа. Ця благодать з’єднує чоловіка й дружину, освячує їхнє подружнє життя та надає сили для спільного життя. Саме тому Православна Церква завжди ставилася до шлюбу з великою увагою і шанобливістю, бо форма шлюбу тісно пов’язана з його змістом.

Усі Таїнства Церкви мають одну спільну рису. Вони відбуваються у реальному світі, а не тільки в нашій уяві. Людина фізично приходить до церкви. Вона торкається святині, чує слова молитви, стоїть перед Богом усією своєю сутністю – душею і тілом. Цей принцип не став собі на шляху випадково. Християнство не каже, що матеріальний світ – це щось погане. Натомість воно говорить про те, що матеріальний світ може бути дуже хорошим, бо може містити в собі щось освячене. Сам Ісус Христос прийшов у цей світ не просто як образ, а як людина з реальним тілом.

Таїнство Шлюбу теж базується на цій реальності. Чоловік і жінка разом стоять у храмі, разом слухають молитви, над ними покладаються вінці, вони п’ють з однієї чаші та тричі обходять аналой (спеціальна підставка з похилою поверхнею, що стоїть у центрі православного храму перед іконостасом, на ній розміщують головну ікону свята чи святого). Все це не є просто красивими традиціями для фото. Це глибокі знаки реальної єдності чоловіка й жінки. Усе це символізує їхній спільний шлях життя. Через ці дії Церква молиться, щоб Бог з’єднав двох людей в одне життя, в одну долю і в одну відповідальність.

Саме тому ідея вінчання через інтернет з позиції церкви не є придатною. Це йде врозріз із тим, як насправді розуміється вінчання. Ви не можете бути там тільки частково, ви не можете бути перед престолом Божим через монітор, ви не можете отримати благодать через комп’ютер. Технології можуть показувати картинку і передавати голос, але вони не дозволяють вам бути справжнім учасником церковного життя.

Навіть якщо онлайн-шлюб є законним для держави, він не має нічого спільного з Божою благодаттю. Тому він не може замінити вінчання в Церкві.

Церква зовсім не проти того, щоб використовувати сучасні технології. Ми можемо проводити богослужіння онлайн, спілкуватися з людьми на духовні теми, навчати катехизації, спільно молитися, навіть якщо ми далеко один від одного. Все це дуже корисно, особливо, коли ми на війні чи хворі. Але є величезна різниця між тим, щоб просто підтримувати людей духовно, і тим, щоб звершувати Таїнство. Таїнство завжди вимагає, щоб людина була присутня особисто і брала реальну участь у ньому.

Сьогодні часто можна почути таку думку: якщо держава погоджується з онлайн-шлюбом, чому ж Церква не може зробити те саме? Відповідь досить проста. Держава і Церква – це два різні світи. Держава займається законами і правилами. Церква займається духовністю. Державний шлюб – це питання документів і прав. Церковний шлюб – це питання віри і любові. Навіть якщо онлайн-шлюб є законним для держави, він не має нічого спільного з Божою благодаттю. Тому він не може замінити вінчання в Церкві.

Особливо важливим питанням залишається питання про те, чи визнається онлайн-одруження на небі. У церковній традиції на це питання є чітка відповідь. Все, що скріплюється на небі, повинно бути благословенне Церквою на землі. Благословення Боже подається не просто так, а через певне церковне служіння. Там, де немає священного Таїнства, немає і тієї особливої єдності, яку Церква називає справжнім шлюбом.

Церква не каже нічого поганого людям, які перебувають у стосунках на відстані. Вона знає, як усе є насправді сьогодні, і бачить, що багатьом парам доводиться чекати. Чекати на вінчання не означає, що любов закінчилась. Навпаки, це може бути часом, коли ви станете ближче до Бога, коли ви дізнаєтесь більше одне про одного, і коли ви станете ще впевненіші, що хочете створити сім’ю разом, засновану на християнських принципах.

Для таких пар Церква радить не поспішати з формами, а берегти суть. Любов перевіряється не швидкістю прийняття рішень, а вірністю і відповідальністю. Якщо чоловік і жінка справді прагнуть бути разом перед Богом, вони знайдуть у собі сили дочекатися моменту, коли зможуть стати поруч у храмі і прийняти благословення не через екран, а через живу молитву Церкви.

Онлайн-одруження – це щось зовсім нове, що стало частиною нашого сучасного світу, але воно не має нічого спільного з церковною традицією. Воно може мати певні юридичні наслідки, але це зовсім не те саме, що справжнє шлюбне життя, яке має глибокий сенс і духовну підтримку. Шлюб для християн – це не просто слова, які ми говоримо, не просто почуття, які ми відчуваємо, і не просто наміри, які ми маємо. Це справжнє життя разом, яке освячується Богом і підтримується Його благодаттю.

Справжній шлюб не боїться очікування. Він не шукає спрощень. Він народжується там, де двоє готові не лише любити, а й нести спільний хрест. Саме такий союз Церква визнає, благословляє і вірить, що він справді скріплений на небі.

Протоієрей Ігор Андрес ВЕРЕТКА КАЗМІРЧУК, настоятель храму Волинської ікони Божої Матері села Богушівка Луцького району Іоанно-Богословського деканату та храму Святого Апостола Андрія Першозванного села Верхівка Луцького району Успенського деканату.

Волинські