«Найважче, коли в небезпеці опиняються діти» - історія луцького рятувальника - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Найважче, коли в небезпеці опиняються діти» - історія луцького рятувальника

30 січня 2026 р. 20:09

30 січня 2026 р. 20:09

Головний майстер-сержант Анатолій Кропива — командир відділення 25-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Луцька.

За понад 20 років служби в ДСНС Волині на рахунку рятувальника сотні виїздів, найважчими він вважає виклики, коли в небезпеці опиняються діти, розповіли у пресслужбі ДСНС області.

Серед таких виїздів — нічна пожежа в Луцьку, що ледь не стала трагедією для мами та двох доньок 5 та 8 років. Будівлю затягнуло густим димом, на другому поверсі заблокованими опинилися діти. Рятувальники вчасно прийшли їм на допомогу і врятували зі смертельної пастки.

«Діти дуже злякалися, а потім ми їх трохи заспокоїли — і дівчатка навіть почали посміхатися», — згадує рятувальник. Для нього кожна така врятована посмішка — це і є головний сенс.

Восени 2022 року Анатолій перебував на ротації у Харкові, працював у розбитій ворогом Північній Салтівці. Гасити пожежі доводилося у будинках із розбомбленими сходами, подаючи водяні стволи через вікна. Рятувальник згадує, як виводили людей з 8-го та 9-го поверхів через завали, пояснювали, як дихати крізь мокрі рушники, аби вижити. Тоді люди зі сльозами на очах дякували за порятунок.

Наприкінці минулого року Анатолій Кропива у складі зведеного загону працював на одному з найскладніших промислових об’єктів, який зазнав ворожої атаки. Майже добу рятувальники гасили масштабну пожежу — у лютий мороз, під постійною загрозою нових вибухів і нових ворожих атак.Ризик був максимальний — але вони вистояли і запобігли катастрофі.

«Об’єкт був добре оснащений, працювали на межі можливостей, — згадує Анатолій. — Окрім внутрішнього відчуття, що ти вистояв і переміг стихію, я отримав колосальний досвід. Такий не здобудеш на жодних навчаннях».