22-річна воячка Віолетта Мирончук подарувала Берестечку капличку Божої Матері

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

22-річна воячка Віолетта Мирончук подарувала Берестечку капличку Божої Матері

01 лютого 2026 р. 09:08

01 лютого 2026 р. 09:08

Обряд освячення каплиці здійснив військовий капелан Володимир Курчин.

Молода захисниця із позивним «Надія» цими днями приїхала в рідне місто з Херсонщини та власним коштом встановила біля Свято-Духівського храму Православної церкви України статуетку Божої Матері. Обряд її освячення настоятель церкви, військовий капелан Володимир Курчин із хористами звершили минулої неділі

Віолетта Мирончук родом із Житомирщини. В Берестечко Мирончуки переїхали двадцять років тому, тож козацький край – її друга батьківщина. У Берестечку дівчина закінчила школу, в місцевому ПТУ-27 отримала посвідчення водія й у свої вісімнадцять років сміливо поїхала на заробітки за кордон.

Повномасштабна війна зруйнувала Віолеттині мирні мрії та плани: тендітна, чуйна за вдачею вродливиця, якій дуже пасувала б весільна сукня, стала воїном і тепер головна річ у дівочому гардеробі – камуфляжна форма.

– Я повернулася додому у перші дні ворожого вторгнення, щоб записатися до війська, але мене, вісімнадцятирічну, всерйоз ніхто не сприймав. Аж тут – «Контракт 18–24» – і я відразу пішла у військкомат. Договір підписала минулоріч 9 червня. Служу в 34-й окремій бригаді берегової охорони на Херсонщині. Згідно з контрактом, я – санітар, маю сертифікат бойового медика. Пройшла навчання в Румунії. Звісно, батьки переймалися моїм рішенням, проте знали, що вговорювати мене змінити його є марною справою. Мабуть, та сила волі мені передалася від мами. В її родині всі були військовослужбовцями,– скромно розповіла захисниця про себе та свою дорогу в пекло війни.

Це ж наша країна – й боронити я її буду або до кінця війни, або до кінця життя!

Віолетта не таїть: на війні – страшно, та було б дивно, якби було навпаки. Вона знає не зі слів: щоб вижити «там», потрібно навчитися контролювати страх!

Цими днями матрос Віолетта перебуває вдома у відпустці. Звісно, радіє зустрічі з рідними та друзями, проте задля справи часу не жалкувала, зайнялася втіленням в життя своєї мрії – встановлення на подвір’ї Свято-Духівської церкви фігури Богородиці. Ідею юної прихожанки підтримав настоятель храму отець Володимир Курчин, котрий уже три роки є військовим капеланом у 1-му прикордонному загоні «Гарт». Статуетку дівчина вибрала й купила сама, а встановили її місцеві майстри.

…Хвилюючим був обряд освячення святині, щирою – молитва за повернення додому всіх захисників. Поміж людей дуже скромною бачилася й Віолетта Мирончук, яка на запитання про те, чому пішла в пекло війни, відповіла: «Це ж наша країна – й боронити я її буду або до кінця війни, або до кінця життя!».

Нехай Божа Мати, все Святе Небо береже тебе, захиснице, твоїх побратимів на всіх стежках війни, а всі мрії про щасливу жіночу долю в мирі та достатку будуть здійсненними!