Українською мовою молилися в Успенському соборі на чолі з Філаретом

02 лютого 2026 р. 14:25

02 лютого 2026 р. 14:25

Українська молитва в Успенському соборі Володимира звучала понад 30 років тому – під час відзначення 1000-ліття Волинської єпархії. Тоді, у серпні 1992 року, відбулася урочиста літургія за участі Філарета.

«Цього свята довго чекали і готувались до нього, а пройшло воно якось несподівано. З певних причин не було широкої реклами програми відзначення 1000-ліття Волинської єпархії, і ще напередодні навіть виникали сумніви, чи й взагалі його святкуватимуть. Але звістка про приїзд до Володимира-Волинського високих гостей швидко облетіла місто, до Свято-Успенського собору потяглися люди. Делегацію духовенства, очолювану заступником патріарха Київського і всієї України Філаретом, виїхали зустрічати на межу району керівники міста і району, духовенства…» , – йшлося у публікації, яка була надрукована у газеті «Слово правди» під назвою «Духовно єднаймося».

Для Володимира це була важлива подія, що привернула особливу увагу не лише духовенства, а й містян. Атмосферу того дня, настрої людей і перебіг подій детально записав очевидець Святослав Панасевич, який занотовував важливі події свого життя і краю, щоб передати нащадкам правдиву історію (уривки його розрповідей газета уже публікувала на своїх сторінках). Його спогади, передані редакції донькою Іриною Гнатюк, нині дають змогу відчути дух часу й краще зрозуміти значення цієї історичної літургії для міста та всієї Волині: «В соборі правили подячну літургію на честь 1000-ліття Волинської Єпархії. Священики молились за Єдність Святих Божих Церков рідною українською мовою. Велика частина прихильників промосковської церкви приєднались до решти вірян Володимира і теж молились за цю єдність».

У своїй проповіді Філірет наголосив: «За тисячу років багато бачила волинська земля. Були і радісні періоди, були й скорботні, але всіх наших предків тримала православна віра. І скільки на неї не зазіхали з заходу, народ наш зберіг цю віру. Тому і ми, святкуючи 1000-ліття Волинської єпархії, повинні більше і більше укріплювати свої серця в цій вірі, берегти її як велику святиню, бо вона, віра наша, і християнська любов можуть утвердити в наших серцях мир і спокій, і дати нам силу перемагати ті труднощі, які Господь посилає на нашому шляху».

«Сьогодні ми повинні були б разом усі зустрітись тут, у цьому святому храмі. І ті, хто належить до Української православної церкви Київського патріархату, і ті, хто відколовся від Української православної церкви і вибрав шлях іти за московським патріархатом. Але ми повинні всі знати, що кожна держава, яка утворюється, хоче мати і незалежну церкву. В історії маємо багато прикладів, коли з утворенням незалежної держави паралельно утворювалась незалежна церква. Той, хто був проти цього, йшов проти течії, і рано чи пізно, а вода змиє тих, хто йде проти течії», – продовжив він.

Митрополит Філарет зауважив: «Дві церкви існує: Київського патріархату і московського. Кожний православний християнин вільний обрати свій шлях – чи то до Києва, чи до москви. Але той, хто обирає шлях до Києва, обирає шлях до незалежності України, а той, хто обирає шлях до москви, обирає залежність… Ми закликаємо всіх православних християн до єдності, тому що в Україні повинна бути єдина церква – Українська православна церква Київського патріархату».

На завершення додав: «Святкуючи 1000-ліття Волинської єпархії, ми повинні робити все, щоб обʼєднати всіх православних християн в єдину церкву, щоб не проливалась християнська кров, не давати себе в руки диявола, в руки атеїстів, які сміються над тим, як християни ворогують між собою, закликаючи з церковних амвонів сіяти любов. Там, де є Христос, де є любов, там є правда. А де сіють ворожнечу і твердять, що належать до правдивої церкви, там Бога нема. Хай Господь благословить – і укріпить нас на шляху до створення єдиної Української православної церкви Київського патріархату».

Волинські