Якби ти знав, як много значить слово!

03 лютого 2026 р. 11:51

03 лютого 2026 р. 11:51

У Біблії сказано: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей».

Поняття логос-слово належить Геракліту. І цей вираз, який взяв Іван Франко для вступу для своєї доброї новини. Вага слова.

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! …..

Де ти був, праведний Христе,
Серед яких бродив ідей?
Коли ми не мали, що їсти
І їли своїх живих дітей.

«Вишийте, мамо, бронежилет…».

А нігде не був. Мене прицьвяхували до тавра – Древа смерті і зверху над головою повісили таблицю, що не син людський, а цар юдейський, поміняли мою місію, з мене зробили для себе зброю, зробивши мене рабом і вивели мене із свого племені і дали мені завдання, свою програму, як шукати для них пашу у чужих землях, щоб вони могли їсти досита. Витлумачили, що матерія-паша є первинна і дух має уступитися, відійти і стати позаду, слово було зневажене і заповідь «Не бійтеся» була стерта і все було пущено колами блуду.

Якби ти знав! Та се знання предавнє
Відчути треба, серцем зрозуміть.
Що темне для ума, для серця ясне й явне…
І іншим би тобі вказався світ.
Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги
Була б несхитна, ясна путь твоя.
Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих,
Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,вбогих:
«Не бійтеся! Се я!»

І так Іван Франко для себе чітко визначив, як много важить Слово. Пустивши матерію наперед, ми пішли блудами і увели Націю поза рами Нації, прикрившись таки тою матерією, щоб у такий спосіб стерти силу Духа і з нації зробили плем’я самоїдів.

«Бо шкода праці: сидить при ватрі плем’я самоїдів, щасливо позіхає. На вогні печеться м’ясо. В казані окріп переливається. Сьорбають юшку і, повні філософських резигнацій, мізкують, з кого б смажити печеню, щоб стало на сніданок і обід».

Треба було знову відновити заповідь «Не бійтеся!» і повернутися у рами Нації і Слово наповнити Божою сутністю.

«О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!
О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!»
І ми мусили вдать і повернути Слову його силу.

Декалог українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї».

Час засіяти огнистим видом у народі вольнім колі, труснути Кавказ, підперезатися Бескидом і покотити Чорним морем гомін волі і глянути, як хазяїн домовитий по своїй хаті, своєму полі.

Мусять, за Василем Стусом, раби зрости до синів своєї України-Матері.

Світу мусимо повернути його сутність, як це визначив Євген Маланюк. Полум’я, на якім тьма розтала, – то місія світла. І тоді відбудеться бунт майбутніх рас. Маємо дужим хрустом випростати національні крижи. Так випростати їх, щоб з українського тіла осипалася і щезла уся погань отого непотребу, яка так уп’ялася у те тіло. І вимести, за пророком Тарасом, українську нову хату. Світлиця має сяяти чистотою і національною ідеєю. За українським столом має сидіти українська сім’я. Стіл має бути застелений українським обрусом. На столі – хліб і до хліба і батько на покутті благословляє до обіду обідню сім’ю вільних українців. Україна понад усе!

Дмитро СЕБІЙ,
голова Волинської обласної організації Гельсінської спілки України

Волинські