У «Русовичах» говорили про спадщину Арсена Річинського

03 лютого 2026 р. 13:18

03 лютого 2026 р. 13:18

До визначних постатей Волині, хоча й досі належно не поцінованих, по праву належить Арсен Річинський – лікар, мислитель, борець за політичну та релігійну самостійність України. Саме про цього представника української еліти, які на початку ХХ століття закладали основи нашої незалежності, розповідав на черговій зустрічі, організованій власницею етногалереї «Русовичі» Марією Доліновською, провідний науковий співробітник Нововолинського історичного музею Юрій Велінець.

Ім’я Арсена Річинського довго замовчували, – наголосив пан Юрій. – Уже минуло 70 років з дня його смерті і тільки тепер він повертається до нас, як нагадування про ціну свободи й силу переконань. Надзвичайно важливо те, що свій час він присвячував розбудові у нас, на Прибужжі, зокрема у місті Володимирі та навколишній окрузі, таких політичних організацій як «Просвіта», «Пласт» та «Союз українок».

Його життєвий шлях був непростим і водночас показовим для української інтелігенції першої половини ХХ століття. Арсен Річинський здобував освіту в духовній семінарії, де формувався його світогляд, розуміння ролі віри та церкви в житті народу. Згодом він обрав шлях медицини й закінчив медичний факультет Варшавського університету – ьодного з найпрестижніших навчальних закладів тогочасної Європи.

Працюючи лікарем-гінекологом у місті Володимирі, Арсен Річинський поєднував професійне служіння людям із активною громадянською позицією. Для нього бути лікарем означало не лише лікувати тіло, а й захищати людську гідність, національну свідомість, право українців бути господарями на своїй землі.

«Народ, який не має духовної свободи, легко втрачає і свободу політичну», – писав Арсен Річинський. Ще наприкінці 1920-х років він зазнав переслідувань з боку польської влади – за патріотичні погляди, за відверте відстоювання української ідентичності. Та справжні випробування чекали попереду. Уже радянська влада засудила його без чітко сформульованого звинувачення. І покарали не за вчинок, а за думку, за внутрішню свободу, яку неможливо було вписати в рамки тоталітарної системи.

«Там, де карають за переконання, правда стає злочином», – одна з ключових ідей його філософських роздумів.

Арсен Річинський відбував покарання в Сибіру. Після звільнення йому заборонили повертатися до рідного міста. Він був змушений жити в Казахстані – далеко від дому, але не далеко від власної совісті. Попри всі обмеження, залишався мислителем, батьком трьох дітей, людиною глибокої внутрішньої сили. Він помер у засланні в 1956 році.

«Свободу можна відібрати фізично, але не можна знищити в душі», – наголошував пан Арсен.

Арсен Річинський залишив нам потужний філософський спадок – роздуми про віру, націю, свободу, відповідальність інтелігенції перед народом. Його думки звучать особливо актуально сьогодні, коли Україна знову виборює право бути вільною – політично, духовно, культурно. Бо, на його переконання, найбільший гріх – мовчати тоді, коли правда потребує голосу.

Повертаючи ім’я Арсена Річинського з небуття, ми відновлюємо не лише історичну справедливість, а найперше зв’язок поколінь і нагадуємо собі про те, що українська свобода завжди трималася на людях, яких неможливо було зламати.

Своїми спогадами про Річинських, зокрема його доньку Людмилу Арсентіївну, котра тривалий час була вчителькою математики у Нововолинській ЗОШ № 5, поділилася Лілія Євгеніївна Вальчук, яка також працювала у цьому навчальному заході та спілкувалася з пані Людмилою.

Присутні на заході щиро дякували Юрію Велінцю за глибокий історичний аналіз спадщини Арсена Річинського, послідовність та науковість дослідження особистостей, що творили історію Волині та визначають нашу національну свідомість сьогодні.

Вчергове слова подяки прозвучали і на адресу Марії Василівни Доліновської, яка створила в етногалереї «Русовичі» хороший майданчик для вивчення історії рідного краю, повернення імен, що знищувалися, стиралися з нашої пам’яті.

Фото надані авторкою.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські