Якими запам’ятали Григорія Шикулу та його дітей, убитих російським ударом у Богодухові

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Якими запам’ятали Григорія Шикулу та його дітей, убитих російським ударом у Богодухові

14 лютого 2026 р. 15:53

14 лютого 2026 р. 15:53

У Сковородинівці Харківської області відбулося прощання з Григорієм Шикулою та його трьома дітьми : дворічними Іваном та Владиславом і однорічною Мирославою . Вони загинули внаслідок удару РФ по Богодухову ввечері 10 лютого. Дружина Григорія Ольга Крівогуб , вагітна четвертою дитиною, вижила.

Про це пише Суспільне Харків .

За словами її сестри Олександри Крівогуб , Ольга чула крики своїх дітей після влучання у будинок.

«Оля сказала, лягла на другому диванчику, заснула — прокинулася і вже була на даху. Зняв з даху її сусід. Як відійшли, крик немовля вона чула, кричить її синочок, Ванечка. Вони відійшли — вибухнув газ у будинку… Вибухнув газ — все», — каже Олександра.

Дуже їй боляче, дуже боляче. У неї забрали увесь світ, все тепло. Залишили біль і розчарування. Вона дівчинку народила і назвала її Мирославою: (казала — ред. ) «Закінчиться війна, буде мир». Назвемо її Мирославою, щоб закінчилася війна, а війна забрала її.

На прощання з Григорієм та його дітьми прийшов Віктор Бондаренко — товариш загиблого з Богодухова. Каже, почали спілкуватися близько року тому.

«Познайомилися як звільнився з армії: я рік як ветеран, звільнений по пораненню. За місцем проживання він переїхав до нас. Я поки служив, то про нього й не знав. А потім як переїхали, то ближче познайомилися», — розповів Віктор Бондаренко.

Він з дітьми постійно був. З рук їх не відпускав. Допомагав постійно дружині. Вирішив будувати кращий побут, будинок собі шукав. Чекали на четверту дитину. Він через це сильно хвилювався: на даний час, щоб в нього було опалення, саме газове, бо він розумів, що дружина потрапляє (до лікарні — ред .) , що допомоги йому не буде, бо на протезі важко. За часи війни дуже багатьох побратимів поховав. Але дітей хороню вперше. Гарна, золота людина, підтримували один одного. Буду намагатися підтримувати сім’ю.